Легованими називають сталі, в які з метою зміни їхніх механічних і фізико-механічних властивостей введено спеціальні (легуючі) елементи. Так, для збільшення зносостійкості у сталь додають марганець, в інструментальні сталі і сплави — вольфрам, ванадій та ін.

У вуглецевих сталях міститься така кількість різних елементів: 0,3—0,7% Мп; 0,2—0,4% Зі; 0,01—005% Р; 0,01—0,04% Б; 0,05—1,5% С. Якщо у вуглецеву сталь додати понад 0,7% Мп або 0,4% Бі, то її механічні властивості істотно зміняться, і тому таку сталь вважають легованою марганцем або кремнієм. У вуглецевих і легованих сталях містяться також випадкові і приховані домішки. Так, при переплавленні скрапу до сталі можуть потрапити незначні кількості олова, цинку, сурми, свинцю, хрому, нікелю. В уральських рудах міститься невелика кількість міді, у керченських — миш’яку. Кисень, водень і азот є у будь-якій домішці, але визначити їх присутність хімічними методами досить важко.