Прийоми виправляння металу

У процесі виправляння вручну молоток необхідно тримати за кінець рукоятки, як і під час рубання металу. Удари наносять лише опуклою частиною бойка; від ударів ребром бойка на поверхні виправленої деталі залишаються забоїни.

Під час виправляння необхідно правильно вибирати місця, по яких слід наносити удари. Удари повинні бути влучними, відповідними до величини кривизни, і число їх повинно поступово зменшуватися в міру пересування від найбільшого вигину до найменшого. Виправлення вважається закінченим, коли всі нерівності зникнуть і заготовка виявиться прямою, що можна перевірити накладанням лінійки. Ручне і машинне виправляння металів слід провадити в рукавицях.

Виправляння штабового металу вручну провадиться на правильній плиті або ковадлі слюсарним молотком. Заготовки що підлягають вмправляннюНайпростішим є виправляння металу, зігнутого по площині (рис. 66, а). Цей вид виправляння зустрічається найчастіше; звичайно виконується він без особливих труднощів. Більш складним є виправляння металу, зігнутого по ребру (рис. 66,6). Якщо в першому випадку завдання полягає у простому вирівнюванні площини, то тут доводиться вдаватися до деформації розтягу частини металу. Ще складнішим є виправляння скручених штаб (рис. 66, в).

Іноді в одній заготовці зустрічаються всі вказані види вигиніг Щоб повністю виправити такий метал, необхідно здійснити цілий комплекс прийомів. Викривлену полосу кладуть на плиту зігнутою частиною догори і, притримуючи її лівою рукою, правою наносять сильні удари молотком по опуклих місцях (рис. 67, а), Прийоми виправляння

б'ючи спочатку по краях опуклості і, поступово, в міру виправлення штаби, наближаючи удари до середини опуклості. Чим більша кривизна і товща штаба, тим сильнішими повинні бути удари і, навпаки, в міру виправлення штаби послабляють їх, закінчуючи виправляння легкими ударами. У процесі виправляння штабу потрібно в міру необхідності періодично повертати з одного боку на другий. Виправивши широку сторону, приступають до виправляння ребер, повернувши заготовку на ребро. Після одного-двох ударів штабу слід повертати з одного ребра на інше. Із зменшенням зігнутості слід зменшити силу удару.

Виправляння штаб, зігнутих на ребро, виконується рихтуванням. При цьому сильні удари наносять носком молотка з метою одностороннього розтягування (подовження) місць згину (рис. 67,6); удари бойком слід наносити від місць розтягування на площині до країв штаби або заготовки.

Виправляння штаб, що мають скручений згин, рекомендується провадити методом розкручування. Таку заготовку 1 затискують в лещата 4 і розкручують її з допомогою важеля З або ручних лещаток 2 (рис. 67, в). Закінчують виправляння на плиті або на ковадлі легкими ударами молотка.

Пристрій ЗимарінаБільш раціональним є виправляння за допомогою спеціальних пристроїв. Пристрій для виправляння штаб невеликої товщини (рис. 68), запропонований новатором

Н.К. Зймаріним, установлюється у вертикальному положенні в паралельних лещатах. Заготовку укладають на приймальну полицю І до упору в ролик 3, натискують на важіль 2, піднімаючи при цьому ролик 3\ далі просувають заготовку вперед, розміщуючи її між роликами 3 і 5. Потім важіль 2 опускають і починають обертати ролик 3 з допомогою рукоятки 7. Під дією пружини 6 ролик 5 притискує заготовку до ведучого ролика. Заготовка, пропущена через ролики, виходить на полицю 4 у виправленому стані. Застосування цього пристрою підвищило в 5 раз продуктивність процесу виправляння штабового металу.

Для виправляння різних за розмірами і матеріалом заготовок пристрій переналагоджують регулюванням натягу пружини 6 на ролик 5 з допомогою болта 8.

Рис. 69. Схема виправляння тонкої стальної штаби (стрілками вказані напрями ударів, а крапками — щільність і сила ударів молотка).

Виправляння тонкої стальної штаби, зігнутої по ребру, виконується в іншій послідовності: криву штабу кладуть на плиту і, притиснувши її лівою рукою, правою наносять удари молотком рядами по всій довжині штаби, поступово переходячи від нижньої кромки до верхньої (рис. 69). Спочатку удари повинні бути сильними, а в міру переходу до верхнього краю вони повинні бути слабкішими, але наноситись частіше. При такому способі виправляння (рихтування) нижнє ребро витягується більше, ніж верхнє, і штаба стає рівною.

Схема виправляння

Усування нерівностей після виправляння перевіряють на око, а більш точно — на розмічальній плиті на просвіт або накладанням лінійки на штабу.

Виправляння листового металу — більш складна операція. Вона залежить від виду деформацій, що діють на листовий метал у процесі прокатування, розкроювання на мірні заготовки, електро- і газового різання, вирубування і т. ін.

Усі деформації листів можна поділити на три види. До першого виду деформації відносяться опуклості і вм'ятини у середині листа або заготовки. Другий вид деформації характеризується хвилястістю країв і кромок листа. До третього виду деформації відносяться одночасно і опуклості, і хвилястість кромок листа і заготовок. Такий вид деформації називається змішаним або складним. Залежно від виду деформації виправляння листа має свої особливості.

Схема випрамляння

Виправляння листа, що має опуклості, провадиться таким способом. Лист кладуть на плиту опуклістю догори і обводять опуклість крейдою (рис. 70, а).

Краї листа при цьому торкатимуться плити. Потім, підтримуючи лист лівою рукою, правою наносять удари молотком від країв листа у напрямі до опуклості. На рис. 70 як приклад показано схеми нанесення ударів (стрілками позначено напрям нанесення ударів). Під дією таких ударів рівна частина листа, що прилягає до плити, витягуватиметься, а опуклість — поступово виправлятиметься.

Якщо на листі є кілька опуклостей, то удари слід наносити у проміжках між опуклостями. В результаті цього лист розтягує* ться, і всі опуклості зводяться в одну загальну, яку виправляють зазначеним вище способом.

Треба пам'ятати, що коли лист з опуклістю не прилягає кромками до плити, то його слід притискувати або рукою, або поклавши на опуклу частину листа вантаж. Якщо не зробити цього і наносити удари молотком по нещільно прилягаючому до плити листу, то він матиме багато вм'ятин, витягання ж металу по краях листа не відбудеться, Час виправляння при цьому збільшується, створюється шум, що стомлює працюючого.

Виправивши лист з обох боків, слід подивитися, наскільки зменшилась опуклість. Якщо вона все ще значна, то треба повторити удари в тому ж порядку, але з меншою силою до одержання прямолінійності по всьому листу.

Виправляння листа, що має деформацію у вигляді хвилястості по краях, але з рівною серединою, показано на рис. 70,6. Перед ниправлянням, поклавши лист на плиту, на одну його хвилясту кромку кладуть будь-який вантаж, в той час як другу притискують

до плити рукою. Таке положення зберігається під час виправляння листа. Від діяння ударів лист у середній частині витягуватиметься і хвилі на кромках листа зникатимуть. Після цього лист слід перевернути і продовжувати виправляння таким самим способом до одержання потрібної прямолінійності.

Виправляння тонких листів провадиться дерев'яними молотками— киянками (рис. 71, а); дуже тонкі листи кладуть на правильну плиту і вигладжують гладилками (рис. 71, б).

Прийоми виправляння тонких листівНайпродуктивнішим методом виправляння листового металу є виправляння на ротаційних листоправильних машинах. Суть цього процесу полягає в тому, що листи або деталі, що піддаються виправлянню, пропускають між двома рядами валків, розміщених у шаховому порядку (рис. 72). Машина має парні вхідні напрямні валки, розташовані один під одним, і парні вихідні напрямні валки. Швидкість обертання вхідних напрямних валків трохи менша, ніж вихідних, завдяки чому крім виправляння лист піддається ще й незначному розтяганню, що також сприяє вирівнюванню заготовок.

Швидкість виправляння від З до 6 м/хв при товщині листового металу від 0,6 до 3 мм. Виправляння листового металу провадять на три-, п'яти-, семи (і більше) валкових машинах.

Схема листоправної машиниВиправляння пруткового металу діаметром до ЗО мм і довжиною до 3 м виконується звичайно слюсарним молотком на плиті. Процес виправляння при цьому зводиться до нанесення ударів по опуклості прутка, покладеного на плиту, і перевірки прямолінійності на око і на просвіт між плитою і прутком. У процесі виправляння пруток слід увесь час повертати навколо своєї осі. Довгі прутки виправляють на спеціальних роликових правильних машинах.

Вали і крупні заготовки великого перерізу краще і безпечніше виправляти на ручному гвинтовому (рис. 73, а) або гідравлічному пресі між двома призмами (рис. 73,6). В цьому випадку вал установлюється на призми З стола 4 преса опуклою стороною догори. Відстань між призмами регулюється в межах 150—300 мм. Виправ ляння провадять натискуванням гвинта (або пуансона) 1 на опуклу частину вала 2.

На рис. 74 показано схему спеціального пристрою для виправляння валів у центрах. Пристрій складається з захватів /, які залежно від місця знаходження кривизни вала можуть переміщатися по коромислу З і закріплятися з допомогою гвинтів 4. У центрі коромисла розташований гвинт 5 з призматичним наконечником 2. Під час виправляння вала пристрій установлюється так, щоб призматичний наконечник знаходився проти місця найбільшої кривизни, потім провадиться підтискування його гвинтом 5 до одержання потрібного прогину вала. Схема виправляння зігнутих валів

Вали великого перерізу з значним прогином попередньо нагрівають у місцях прогину, після чого виправляють на пристрої.

Перевірка вала після виправляння провадиться в центрах, установлених на окремому столі або плиті (рис. 73, а).

У ряді випадків загартовані деталі або інструмент зазнають деформацій. Причиною деформації (жолоблення) є внутрішні напруги, що створюються швидким охолодженням деталі у гартівній рідині. Щоб усунути кривизну таких деталей, їх піддають виправлянню.

Схема пристрою для виправляння валівЗалежно від характеру виправляння застосовують різні молотки: для виправляння деталей або інструмента, на яких сліди ударів молотка неприпустимі, користуються м'якими молотками (з міді, свинцю). Для виправляння, пов'язаного із значним деформуванням

загартованої деталі, користуються слюсарним молотком вагою від 200 до 600 г або спеціальним рихтувальним молотком з гострими бойками (рис. 75, а). Плита для виправляння повинна мати гладеньку відшліфовану поверхню. Пожолоблену деталь кладуть на плиту опуклістю вниз, щільно притискуючи її лівою рукою до плити

Прийоми виправляння загартованих виробіві утримуючи за один кінець наносять не сильні, але часті і влучні удари носком молотка у напрямі від центра угнутості до його країв. Таким чином досягаєтся розтягування верхніх волокон металу на угнутій стороні деталі і її виправляння.

Виправляння деталей більш складної конструкції, наприклад кутника, у якого після гатрування деформація спричинила порушення перпендикулярності боків, проводять так, як показано на рис. 75. якщо кутник має кут менший ніж 90 градусів, то починати виправляння його необхідно з вершини внутрішнього кута. (рис. 76 б)

А якщо кут більший ніж 90 градусів, то виправляння повино проводитись з вершини зовнішнього кута. (рис 76 в)

Слід відзначити, що точні деталі і заготовки інструмента після виправляння пресом, або молотком у холодному стані повинні піддаватися повторному відпусканню для зняття напруг

16.11.2015
1932

Комментарии

Нет комментариев. Ваш будет первым!