Розвірчування і його застосування

Розвірчування є операцією чистової обробки, що забезпечує високу точність розмірів і чистоту поверхні. Ця операція виконується з допомогою інструмента, що називається розверткою.

Розвірчування отворів можна виконувати на свердлильних або токарних верстатах, а також вручну. Розвертки, застосовувані для верстатного розвірчування отворів, називаються машинними (рис. 184,6). Машинні розвертки відрізняються від ручних більш короткою робочою частиною. Вони закріплюються в хитних (плаваючих) державках, встановлених у патроні або безпосередньо в шпинделі верстата. Ручній розвертці обертання надається за допомогою воротка, який надівається на квадратний кінець хвостовика розвертки (рис. 184, а).

184Розміщені на робочій частині розвертки різальні зуб'я виконуються прямими (прямозубі розвертки, рис. 184, а) або з гвинтовими канавками (спіральні розвертки, рис. 184, в). Для розвірчування переривчастих отворів (наприклад, з поздовжніми канавками) застосовуються не прямозубі, а спіральні розвертки. Розвертки з правою гвинтовою канавкою називаються правор ізаль- н и м и, а з лівою — ліворізальними.

За формою оброблюваних отворів розвертки поділяються на циліндричні (рис. 184, а—д) і конічні (рис. 184, е, є, ж). Конічні розвертки застосовуються для розвірчування отворів: під конічну різьбу від 716 Д° 2"; під конус Морзе від № 0 до № 6; під метричний конус від № 4 до № 140; під конічні штифти конусністю 1: 50 і 1: ЗО. Ці розвертки виготовляють комплектами з двох або трьох розверток у комплекті. Одна є чорновою, друга проміжною, а третя — чистовою (рис. 184, е—ж).

За своєю будовою розвертай поділяються на суцільні і насадні (рис. 184, г), з прямими і гвинтовими зуб* ями, постійні і регульовані.

Корпус регульованої розвертай виготовлений порожнистим; конічним, з поздовжніми канавками, прорізаними між зуб'ями на- довжині робочої частини (рис. 184,5). Під час закручування гвинта його конічний кінець примушує зуб'я розвертай розширюватися; тим самим збільшується і регулюється в певних межах діаметр/ розвертки.

Розвертка складається з трьох частин: робочої, шийки і хвостовика (рис. 185, а).

185Робоча частина, в свою чергу, складається з різальної, або заборної, частини, калібруючої циліндричної частини і зворотного конуса.

розверток — 3—5°—для розвірчування 15®—для розвірчування м'яких і в'язких металів. На кінці заборної частини зуб'я мають скіс під кутом 45°. Це запобігає забоїнам і викришуванню зуб'їв.

Задній кута зуба розвертки дорівнює 6—15® (рис. 185, в). Більші значення приймаються для розверток більших діаметрів. Передній куту для чорнових розверток приймається в межах від 0 до 10®, для чистових розверток -у = 0®.

Заборна (різальна) і калібруюча частини розвертки розрізняються за формою зуба: на заборній частині зуб заточений до гострості, а на калібруючій кожний зуб має на вершині стрічечку завширшки 0,05—0,4 мм (рис. 185, г); призначення стрічечки — калібрувати і загладжувати стінки отвору, що розвірчується, надаючи йому потрібної точності, розміру і чистоти поверхні.

Для зменшення тертя розвертки об стінки отвору на ділянці /3 калібруючої частини (рис. 185, а) утворений зворотний конус

Різальна части- н а робиться конусною і виконує основну роботу по зніманню стружки. Різальні кромки заборної частини утворюють з віссю розвертки кут при вершині, що дорівнює 2 ф. Будь- яка різальна кромка утворює з напрямом подачі або віссю розвертки головний кут у плані ф. Цей кут для ручних розверток дорівнює 0,5—1,5°, а для машинних твердих металів і 12

вертка зменшується в діаметрі з розрахунку 0,04 мм на кожні 100 мм довжини).

Розвертки виготовляють з рівномірним і нерівномірним кроком зуб'їв по колу. Для ручного розвірчування треба застосовувати розвертки з нерівномірним кроком. Вони дають під час розвірчування вручну більш чисту поверхню отвору, а головне обмежують можливість утворення так званої огранки, при якій отвори утворюються не циліндричної, а багатогранної форми. Машинні розвертки виготовляють з рівномірним кроком зуб'їв по колу.

Хвостовики ручних розверток мають на кінці квадрати для воротка (рис. 185, а); машинні розвертки мають хвостовики конічної форми (рис. 185,6).

Прийоми розвірчування. Отвори під розвертку свердлять з малим припуском, що становить на діаметр не більше 0,2—0,3 мм на чорнову розвертку і не більше 0,05—0,1 мм на чистову (див. табл. 11). Великий припуск може спричинити швидке затуплення заборної частини, погіршення чистоти і точності отвору.

Під час ручного розвірчування розвертку закріплюють у воротку, змащують і потім вводять забірною частиною у отвір, направляючи її так, щоб осі отвору і розвертки збіглися. В особливо відповідальних випадках положення розвертки перевіряють кутником у двох взаємно перпендикулярних площинах. Переконавшись у правильності положення розвертки, починають повільно обертати її вправо і одночасно трохи натискують зверху (рис. 186, а і б). Вороток треба обертати повільно, плавно

і без ривків. Не можна форсувати розвірчування збільшенням натискування навіть тоді, коли розвертка просувається легко. Обертання розвертки у зворотному напрямі абсолютно неприпустиме, бо воно може спричинити задири на поверхні отвору або поломку різальних кромок розвертки. Розвірчувати отвори треба розверт- ками певного діаметра за один прохід і обов'язково з одного боку. Розвірчування можна вважати закінченим, коли робоча частина розвертки цілком пройде отвір.

Для розвірчування отвору у трудноприступних місцях (рис. 186, в) застосовують спеціальні подовжувачі 2, що надіваються на квадрат розвертки 1 як торцевий ключ; вороток надівається на квадрат такого подовжувача.

186Механізація ручного розвірчування здійснюється виконанням цієї операції на свердлильних і інших верстатах, а також з допомогою механізованих свердлильних машинок пневматичної і механічної дії і спеціальних пристроїв.

Під час машинного розвірчування на свердлильному верстаті розвертка закріплюється так само, як і свердло, і робота провадиться аналогічно свердлінню. Цю операцію найкраще виконувати зразу після свердління при одній установці деталі. Завдяки цьому розвертка направляється точно по осі отвору і навантаження на зуб'я буде рівномірним. У ряді випадків машинні розвертки закріплюються в шарнірних хитних державках. Це дає можливість розвертці самоустановлюватися по осі просвердленого отвору в тих випадках, коли осі отвору і розвертки не збігаються.

Розвірчування на свердлильному верстаті необхідно провадити з автоматичною подачею і досить добрим мащенням. Швидкості різання під час розвірчування на верстатах повинні бути у два-три рази менші, ніж під час свердління свердлом такого самого діамет

ра. В разі меншого числа обертів підвищується не лише чистота і точність отвору, що розвірчується, але й стійкість розвертки.

Подачі під час розвірчування отворів у стальних деталях діаметром до 10 мм становлять 0,5—1,2 мм/об, а в решті деталей діаметром від 10 до ЗО мм — 0,5—2 мм/об. Під час розвірчування деталей із чавуну подачі для отворів діаметром до 10 мм дорівнюють 1—2,4 мм/об, а для отворів діаметром від 10 до ЗО мм — 1—4 мм/об.

Величини подач під час розвірчування істотно впливають на чистоту поверхні отвору. Чим вищі вимоги до чистоти поверхні, тим меншою повинна бути подача. Як мастильно-охолодну рідину слід застосовувати під час розвірчування отворів у стальних деталях мінеральне масло, в деталях з міді, латуні, дуралюміну — мильну емульсію; деталі з чавуну і бронзи розвірчують всуху. Охолодження застосовують як при машинному, так і при ручному розвірчуванні.

Необхідно пам'ятати, що розвертки відносяться до точних інструментів, що дорого коштують, тому на правильність їх експлуатації і зберігання повинна бути звернена особлива увага. Розвертками треба користуватися лише за призначенням, не можна доводити їх до надмірного затуплення. Зберігати їх потрібно у дерев'яних гніздах або чохлах.

Типові процеси обробки отворів. Отвори діаметром до 10 мм розвірчують після свердління; при більших діаметрах отвори обробляються зенкером і потім розвірчуються однією або двома розвертками. Точність отвору після розвірчування відповідає 3—2-му класу, а шорсткість поверхні, яка досягається розвірчуванням, знаходиться в межах 6—9-го, а іноді і до 10-го класу чистоти (під час обробки латуні ЛС59-1 і цинкових сплавів) за ГОСТ 2789—59.

У табл. 11 наведені значення припусків на діаметр під час обробки отворів.

Кількість і послідовність переходів під час обробки отвору встановлюють залежно від заданої точності і розмірів отвору, а також від матеріалу деталі та ін. У табл. 12 як приклад наводяться типові схеми процесів обробки отворів 2—4-го класів точності.

Обробку, наприклад, отвору діаметром 10 мм у стальній деталі за 2-м класом точності треба виконувати у такій послідовності (рис. 187, а):

просвердлити отвір діаметром 9,7 мм;

розвірчувати чорновою розверткою діаметром 9,9 мм;

розвірчувати отвір чистовою розверткою діаметром 10А мм.

На рис. 187,6 показана послідовність обробки отвору діаметром

25 мм у стальній деталі за 2-м класом точності:

свердління отвору діаметром 22,6 мм;

зенкерування зенкером діаметром 24,7 мм;

розвірчування чорновою розверткою діаметром 24,9 мм;

розвірчування чистовою розверткою діаметром 25А мм.

Брак при розвірчуванні і заходи запобігання йому. Брак під час розвірчування отворів може утворитися внаслідок неправильного вибору інструмента і режимів різання, призначення надмірних припусків на розвірчування, роботи несправною розверткою (тріщини, викришені зуб'я, забоїни і ін.), порушення технологічної послідовності переходів і прийомів розвірчування, відсутності мастильно-охолодної рідини.

Треба пам'ятати, що розвірчування є останньою операцією чистової обробки отвору. Тому, гіроводячи розвірчування, слюсар

зобов'язаний особливо пильно стежити за ходом процесу. Зокрема* слід враховувати, що чорновою розверткою можна знімати припуск на діаметр металу завтовшки 0,2—0,3 мм, а чистовою — 0,05— 0,2 мм. Під час знімання більшого шару металу розвертка швидко тупиться.

187Не можна обертати розвертку у зворотному напрямі, бо це спричинить поломку зуб'їв і задирки на поверхні отвору.

Діаметр чистової розвертки слюсар повинен вибирати, виходячи з остаточного розміру оброблюваного отвору, з відповідним допуском. Знаючи верхнє відхилення на виготовлення отвору, можна установити діаметр розвертки, враховуючи розбивання отвору. Розбивання отвору — це різниця між розмірами отвору і діаметром розвертки.

Якщо слюсар не може усунути неполадки у процесі розвірчування, він повинен звернутися до майстра

26.12.2015
2327

Комментарии

Нет комментариев. Ваш будет первым!