Вимірювальний інструмент

Контрольно-вимірювальний інструмен

Контрольно-вимірювальний інструмент. Правильність заданих кресленням розмірів і форми деталей у процесі їх виготовлення перевіряють штриховим (шкальним) вимірювальним інструментом, а також перевірними лінійками, плитами і ін. Тому крім типового набору робочого інструменту слюсар повинен мати необхідний (ходовий) контрольно-вимірювальний інструмент. До нього відносяться: масштабна лінійка, рулетка, кронциркуль і нутромір, штангенциркуль, косинець, малка, транспортир, кутомір, перевірна лінійка і ін.

Масштабна лінійка має штрихи-поділки, розташовані одна від одної на відстані 1, 0,5 і іноді 0,25 мм. Ці поділки і складають вимірювальну шкалу лінійки. Для зручності розрахунку розмірів кожна півсантиметрова поділка шкали позначається подовженим штрихом, а кожна сантиметрова — ще більш подовженим штрихом, над яким проставляється цифра, що вказує число сантиметрів від початку шкали. Масштабною лінійкою вимірюють зовнішні і внутрішні розміри і відстані з точністю до 0,5 мм, а при наявності досвіду — і до 0,25 мм. Масштабні лінійки виготовляють жорсткими або пружними з довжиною шкали 100, 150, 200, 300, 500, 750 і 1000 мм, завширшки 10—25 мм і завтовшки 0,3—1,5 мм з вуглецевої інструментальної сталі марок У7 або У8.

16Прийоми вимірювання масштабною лінійкою показані на рис. 16.

Рулетка являє собою стальну стрічку, на поверхні якої нанесена шкала з ціною поділки 1 мм (рис. 17). Стрічка міститься у футлярі і втягується в нього пружиною (рулетка, що сама накручується), або обертанням рукоятки (прості рулетки), або всувається вручну (жолобчасті рулетки). Рулетки жолобчасті і ті, що самі накручуються, виготовляються з довжиною шкали 1 і 2 ж,

17а прості — з довжиною шкали 2, 5, 10, 20, ЗО і 50 м. Рулетки застосовуються для вимірювання лінійних розмірів: довжини, ширини, висоти деталей і відстані між їх окремими частинами, а також довжин дуг кіл і кривих. Вимірюючи коло циліндра, навколо нього щільно обгортають стальну стрічку рулетки. При цьому поділка шкали, що збігається з нульовою поділкою стрічки, вказує нам довжину вимірюваного кола. Такими прийомами звичайно користуються, коли потрібно визначити довжину розгортки або діаметр великого циліндра, якщо безпосереднє вимірювання його утруднене.

Для перенесення розмірів на масштабну лінійку і контролю розмірів деталей у процесі їх виготовлення користуються кронциркулем і нутроміром.

18

Кронциркуль застосовується для вимірювання зовнішніх розмірів деталей: діаметрів, довжин, товщин буртиків, стінок і ін. Він складається з двох зігнутих по великому радіусу ніжок завдовжки 150—200 мм, з'єднаних шарніром (рис. 18, а). Під час вимірювання кронциркуль беруть правою рукою за шарнір і розсувають його ніжки так, щоб їх кінці торкалися вимірюваної деталі і переміщалися по ній з невеликим зусиллям. Розмір деталі визначають накладанням ніжок кронциркуля на масштабну лінійку.

Більш зручним є пружинний кронциркуль (рис. 18,6).

Ніжки такого кронциркуля під тиском кільцевої пружини 1 намагаються розійтися, але гайка 2, накручена на стяжний гвинт <5, що закріплений на одній ніжці і вільно проходить через другу, перешкоджає цьому. Обертанням гайки 2 по гвинту З з дрібною різьбою установлюють ніжки на розмір, який не може змінитися довільно.

Точність вимірювання кронциркулем 0,25—0,5 мм. Виготовляють його з вуглецевої інструментальної сталі У7 або У8, а вимірювальні кінці на довжині 15—20 мм загартовують.

Нутромір призначений для вимірювання внутрішніх розмірів: діаметрів отворів, розмірів пазів, виточок і ін. На рис. 18, а і б показано звичайний і пружинний нутроміри. На відміну від кронциркуля він має прямі ніжки з відігнутими губками. Будова нутроміра аналогічна будові кронциркуля.

Щоб виміряти діаметр отвору, ніжки нутроміра розводять доти, поки вони злегка торкнуться стінок деталі, а потім вводять в отвір прямовисно. Заміряний розмір отвору відповідатиме дійсному лише в тому випадку, якщо нутромір не буде перекошений, тобто лінія, що проходить через кінці ніжок, буде перпендикулярною до осі отвору. Відлік розміру провадиться по вимірювальній лінійці; при цьому одну ніжку нутроміра упирають в площину, до якої під прямим кутом притиснута торцева грань вимірювальної лінійки, і провадять по ній відлік розміру (рис. 18, в). На рис. 18, г показано вимірювання розводу ніжок нутроміра за допомогою

штангенциркуля. При цьому забезпечується більша точність (до ±0,1 мм), в разі відліку по лінійці.

Виготовляють нутроміри з вуглецевої інструментальної сталі У7 або У8 з загартуванням вимірювальних кінців на довжині

15—20 мм. Точність вимірювань, яку можна одержати з допомогою масштабної лінійки, складаного метра або рулетки, далеко не завжди задовольняє вимоги сучасного машинобудування. Тому під час виготовлення відповідальних деталей машин користуються більш досконалими масштабними інструментами, які дають можливість визначати розміри з підвищеною точністю. До таких інструментів, ь першу чергу, належить штангенциркуль.

19Штангенциркуль застосовується для вимірювань як зовнішніх, так і внутрішніх розмірів деталей (рис. 19, а). Він складається з штанги 8 та двох пар губок: нижніх 1 та 2 і верхніх З та 4. Губки 1 та 4 виготовлені як одне ціле з рамкою б, що ковзає по штанзі. З допомогою гвинта 5 рамка може бути закріплена в потрібному положенні на штанзі. Нижні губки призначені для вимірювань зовнішніх розмірів, а верхні—для внутрішніх вимірювань. Глибиномір 7 з'єднаний з рухомою рамкою 6, пересувається по пазу штанги 8 і призначений для вимірювання глибини отворів, пазів, виточок і ін. Відлік цілих міліметрів провадиться по шкалі штанги, а відлік часток міліметра — по шкалі ноніуса Р, розміще* ній у вирізі рамки 6 штангенциркуля.

Шкала ноніуса має десять рівних поділок на довжині 9 мм, таким чином, кожна поділка шкали ноніуса менша від поділки масштабу (лінійки) на 0,1 мм. Під час вимірювання деталі штангенциркулем спочатку відлічують по шкалі ціле число міліметрів на штанзі, відшукуючи його під першим штрихом ноніуса, а потім з допомогою ноніуса визначають десяті частки міліметра. При цьому запам'ятовують поділку ноніуса, що збігається з поділкою на штанзі. Порядкове число цієї поділки показує десяті частки міліметра, як, додають до цілого числа міліметрів. На рис. 19,6 зображено три положення ноніуса відносно шкали штанги, що відповідають розмірам: 0,1; 0,6 і 25,6 мм. На рис. 20 показані неправильні положення установки губок штангенциркуля, при яких заміряний розмір (і не дорівнює фактичному розміру с деталі: й Ф с.

В машинобудуванні часто виготовляються деталі, поверхні яких сполучаються під різними кутами. Для вимірювання цих кутів користуються кутниками, малками, кутомірами і ін.

20

Кутники і малки є найпоширенішим інструментом для перевірки прямих кутів. Стальні кутники з кутом 90° бувають різних розмірів, суцільні або складені (рис. 21).

Кутники виготовляють чотирьох класів точності: 0, 1, 2 і 3. Найбільш точні кутники класу 0. Точні кутники з фасками нази-

21ваються лекальними (рис. 21, а, б). Для перевірки прямих кутів кутник накладають на деталь, що перевіряється, і визначають правильність обробки потрібного кута на просвіт. Для перевірки зовнішнього кута кутник накладають на деталь його внутрішньою частиною (рис. 21, в), а для перевірки внутрішнього кута — зовнішньою частиною. Приклавши кутник одним боком на оброблену поверхню деталі, злегка притискуючи його, суміщують другий бік

кутника з оброблюваною поверхнею деталі і з утвореного просвіту роблять висновок про точність виконання прямого кута (рис. 21, е). іноді розмір просвіту визначають за допомогою щупів. Треба стежити за тим, щоб кутник установлювався в площині, перпендикулярній до лінії перетину площин, що утворюють прямий кут (рис. 21,5). При похилих положеннях кутника (рис. 21, е, є) можливі помилки в розмірах.

22

Шарнірне кріплення обойми дає можливість лінійці займати відносно обойми положення під будь-яким кутом. Малку установлюють на потрібний кут за зразком деталі або по кутових плитках. Потрібний кут фіксується гвинтом З з баранчиковою гайкою.

Проста малка призначена для вимірювання (перенесення) одночасно тільки одного кута.

Універсальна малка призначена для одночасного перенесення двох або трьох кутів.

Подвійна малка складається з двох лінійок 1 і З (рис. 22,6), з'єднаних шарнірно з важелем 2. Кінець лінійки 1 зрізаний під кутом 45°, а кінці лінійки 3 — під кутом ЗО і 60°. Лінійка З і важіль 2 мають поздовжні прорізи, по яких переміщується гвинт 4\ гвинт може бути закріплений у різних місцях прорізу.

Під час вимірювання кутів лінійки подвійної малки встановлюють під кутом, який потрібно перевірити (рис. 22, в). Якщо треба перевірити відразу два-три кути, то важіль також установлюють під потрібним кутом. Коли малка встановлена на певний кут і гвин

ти закріплено, ЇЇ накладають на деталь і дивляться на світло, спостерігаючи, збігаються чи ні грані лінійок малки з поверхнями деталі. У процесі перевірки не слід сильно натискувати малкою на деталь, бо цим самим можна збити установку лінійок. Якщо при накладанні малки на деталь між гранями лінійок і поверхнями деталі помітні просвіти, це означає, що деталь виготовлена неправильно.

Малка особливо зручна у тих випадках, коли по готовій — взірцевій деталі потрібно виготовити ряд інших, подібних до неї. В цьому випадку малку встановлюють по взірцевій деталі, а всі нові деталі перевіряють по цій установці.

23З

допомогою косинців і малок можна лише перевірити правильність виконання заданих кутів, але робити висновок про величину відхилень не можна.

Кутники і малки виготовляють з вуглецевих інструментальних сталей У7 та У8 з наступним гартуванням.

Для вимірювання або розмічання кутів, для настроювання малок або визначення величини перенесених ними кутів користуються кутомірними інструментами з незалежним кутом. До таких інструментів належать транспортири і кутоміри.

Транспортири звичайно застосовуються для вимірювання і розмічання кутів на площині. Кутоміри бувають прості та універсальні.

Простий кутомір складається з лінійки 1 і транспортира 2 (риє. 23, а). Під час вимірювання кутомір накладають на деталь так, щоб лінійка 1 і нижня частина полички транспортира 2 збігалися з сторонами вимірюваної деталі 3. Величину кута визначають за допомогою покажчика 4, що переміщується по шкалі транспортира разом з лінійкою. Простим кутоміром можна вимірювати величину кутів з точністю 0,5—Г.

^ Оптичний кутомір складається з корпуса 1 (рис. 23,6), в якому закріплено скляний диск з шкалою, що має поділки в градусах і мінутах. Ціна малих поділок 10'. З корпусом жорстко скріплена основна (нерухома) лінійка 3. На диску 5 змонтовані лупа 6, важіль 4 і укріплена рухома лінійка 2. Під лупою паралельно до скляного диска розташована невелика скляна пластинка, на якій нанесено покажчик, виразно помітний крізь окуляр. Лінійку 2 можна переміщати в поздовжньому напрямку і з допомогою важеля

закріпляти в потрібному положенні. Під час повороту лінійки 2 в той чи інший бік у тому ж напрямку обертатимуться диск 5 і лупа 6. Таким чином, певному положенню лінійки відповідатимуть точно визначені положення диска і лупи. Після закріплення лінійок затискним кільцем 7, спостерігаючи крізь лупу 69 провадять відлік показів кутоміра.

24Оптичним кутоміром можна вимірювати кути від 0 до 180° з точністю ±5'.

Перевірні ліній- к и призначені для перевірки площин на прямолінійність. У процесі обробки площин найчастіше користуються лекальними лінійками, які бувають з двобічним скосом, тригранні і чотиригранні (рис. 24, а).

Лекальні лінійки виготовляються з високою точністю і мають тонкі ребра з радіусом заокруглення 0,1—0,2 мм, завдяки чому можна дуже точно визначити відхилення від прямолінійності за способом світлової щілини (на просвіт). Для цього лінійку встановлюють ребром на поверхню деталі, що перевіряється, і розглядають проти світла (рис. 24,6). Наявні відхилення від прямолінійності будуть при цьому помітні між лінійкою і поверхнею деталі. При доброму освітленні можна виявити відхилення від прямолінійності до 0,005—0,002 мм. Лекальні лінійки виготовляють завдовжки від 25 до 500 мм з вуглецевої інструментальної або легованої сталі з наступним гартуванням.

Зберігання вимірювального інструменту і догляд за ним. Точність і довговічність інструменту залежить не тільки від якості виготовлення і вмілого поводження, а й від правильного зберігання і догляду за ним.

Найпростіший вимірювальний інструмент зберігають звичайно в ящику верстака, де його розміщують у певному порядку за типами і розмірами. Штангенциркулі і лекальні лінійки зберігають у спеціальних футлярах з кришками. Щоб запобігти іржавінню інструменту його змащують тонким шаром чистого технічного вазеліну, попередньо добре протерши сухою ганчіркою. Перед користуванням

з інструменту видаляють мастило чистою ганчіркою або промиванням у бензині.

Якщо на інструменті з'явилися плями іржі, його необхідно покласти на добу в гас, після чого промити бензином, насухо протерти і знову змастити.

09.11.2015
5662

Комментарии

Нет комментариев. Ваш будет первым!