Підготовка до шабрування

Перед шабруванням поверхню очищають від бруду, промивають гасом і протирають. Потім за допомогою перевірної лінійки і щупа визначають величину спрацювання поверхні.

При значному спрацюванні (виробці) поверхні від 0,5 мм і вище на довжині 1 м обробку під шабрування провадять струганням або фрезеруванням на верстатах. У ряді випадків попередню обробку поверхні виконують обпилюванням. Поверхню вважають підготовленою до шабрування, якщо при накладанні на неї лекальної лінійки утворюється рівний просвіт не більш як 0,05—0,06 мм.

Фарбування перевірного інструмента. Вище говорилося, що шабрування виконують по фарбі, нанесеній на перевірну плиту або лінійку. Найкращими фарбами слід вважати берлінську блакить, залізний сурик та голландську сажу. Перед вживанням фарбу

розтирають на дрібний порошок і розводять на машинному маслі. Робочі поверхні плити або лінійки старанно протирають промасленою ганчіркою і насухо витирають, після чого вкривають тонким і рівномірним шаром фарби (рис. 242, а). Робочу поверхню перевірної плити, вкриту фарбою, накладають на пришабровувану' по-

242верхню деталі і з легким натиском переміщують плиту в різних напрямах два-три рази (рис. 242,6). При шабруванні невеликих деталей, навпаки, деталь пришабровуваною поверхнею кладуть на перевірну плиту і переміщують по ній таким самим способом

243

На добре підготовленій поверхні пофарбовані виступи розміщуються по всій площі, на погано підготовленій — густо фарбуються окремі великі ділянки і поряд з цим подекуди утворюються слабко пофарбовані плями; нарешті, на дуже погано підготовленій поверхні фарбуються тільки дві-три точки. Після перевірки поверхні деталі «на фарбу» можна починати шабру- вання. Процес шабрування по- Рис. 243. Кути заточування шаберів, лягає в поступовому знятті металу з пофарбованих місць.

Заточування і заправляння (доводка) шаберів. Кути заточування різальних граней шаберів вибирають залежно від характеру роботи і матеріалу пришабровуваної деталі.

Найпоширенішим кутом заточування е Р = 90° (рис. 243). При встановленні такого шабера під кутом а = 15—г—25° легко зіскрібається металева стружка, шабер надмірно не врізується в метал і не проковзує Велике значення має правильний вибір форми різального леза шабера. Найраціональнішою є опукла форма (шабер з радіусною заточкою, рис. 239, а), яку рекомендується окреслювати дугою радіуса ЗО—40 мм для напівчистового шабрування і дугою радіуса

40—55 мм для чистового шабрування. При відсутності такого закруглення (плоский шабер, рис. 239, а) шабер зіскрібає метал усім? лезом, що потребує більших зусиль. Крім того, гострі кути шабера при найменшому відхиленні вбік врізуються в метал і утруднюють, роботу.

244

Різальні грані шаберів заточують на заточувальних верстатах. У плоских шаберів спершу заточують бічні грані, а потім торцеву (рис. 244, а).

Тригранні шабери заточують, як показано на рис. 244,6. Заточувати треба з охолодженням. Після заточування на лезі шабера утворюються задирки і шорсткості, тому шабер треба заправляти (доводити) вручну на дрібнозернистих абразивних кругах або брусках

зернистістю 90 і вище на чавунних плитах, вкритих дрібнозернистим абразивним порошком, або на корундових брусках. Круги і чавунні плити при доводці вкривають легким шаром машинного масла. На кругах і плитах направляють і торцеву грань шабера (рис. 244, г). На бруску заправляють спершу торцеву, а потім бічні грані шабера (рис. 244, в).

Заправляють шабери звичайно через кожні 1,5—2 год роботи. Заточують шабери після чотирьох-п'яти правок їх.

26.12.2015
648

Комментарии

Нет комментариев. Ваш будет первым!