Способи рубання

Ручна обробка зубилом вимагає від працюючих додержання основних правил рубання і необхідного тренування. Слід привчити себе до того, щоб у процесі рубання металу обидві руки діяли узгоджено. Правою рукою треба точно і влучно ударяти молотком по зубилу, лівою — в проміжках між ударами переміщувати зубило по металу.

Залежно від характеру виконання операцій рубання металу можна виконувати в лещатах, на плиті або на ковадлі.

Прийоми рубанняРубання в лещатах. В практиці слюсарної обробки рубання дрібних заготовок з листового і штабового матеріалу провадиться в лещатах. Для обрубування, наприклад, заготовки під скобу з листового металу необхідно взяти кусок листової сталі завтобшки 4 мм і на ньому, відповідно до розмірів, вказаних на кресленні, нанести розмічальні риски. Після нанесення рисок заготовку треба міцно затиснути в лещатах так, щоб риска контура розміченої заготовки була на рівні, губок лещат. Потім треба взяти в руки зубило і молоток і зайняти положення для рубання (за правилами, описаними вище); установити зубило під кутом ЗО—35° до поверхні губок лещат (рис. 58, а) і під кутом 45° до затиснутої в лещатах стальної пластинки так, щоб середина різальної кромки зубила стикалася з металом (рис. 58,6), зрубати за один прохід лишок металу, відмічений контурною рискою. Закінчивши обрубування одного боку пластини, розтиснути лещата, повернути пластину другим боком, затиснути її в лещатах, а потім повторити процес рубання. В такій самій послідовності слід обрубати лишок металу і з решти боків.

Рубання широких площин

Слід при цьому пам'ятати, що рубання листового металу провадиться лише по рівню губок лещат і зубило в процесі такого рубання треба переміщати не лише по рухомій, але й по нерухомій губках лещат.

У ряді випадків слюсареві доводиться обрубувати заготовки по розмічальних рисках вище рівня губок лещат. Ця робота більш трудомістка. На заготовці попередньо наносять розмічальні риски, а на протилежному боці роблять фаски (скіс) за розміром шару металу, що потрібно зняти (див. рис. 53,6). Наявність такої фаски виключає можливість сколювання в кінці кожного проходу, що особливо важливо під час рубання крихких металів.

Заготовку з штабового металу затискують у лещатах так, щоб було видно розмічальні риски. Рубання провадять у кілька про-

ходів: перше «зарубування» товщини шару, що знімається, виконується при горизонтальному положенні зубила (на рис. 53,6 показано штриховою лінією), дальше рубання провадиться при нормальному установленні деталі.

Чорнове рубання по розмічальних рисках слід провадити з невеликою товщиною стружки (не більше 1,5—2 мм). У противному разі оброблювана поверхня буде нерівною, стружка завивається з великим зусиллям, під час рубання заготовка осідає, прогинається і навіть може вирватися з губок лещат. Чистове рубання ведуть при товщині шару, що знімається, 0,5—0,7 мм.

У лещатах виконують також рубання стальних і чавунних заготовок невеликих розмірів, що мають широкі площини. Цю роботу рекомендується провадити в такій послідовності. Спочатку на передньому і задньому торцях заготовки наносять розмічальні риски, паралельні до основи деталі, а по них з допомогою зубила зрубують скоси—фаски (рис. 59, а). Це обов'язкова умова, тому що лише при наявності скосів крейцмейсель добре забирає стружку і знімає п рівним шаром по всій поверхні заготовки. Потім на поверхню і на скоси деталі наносять розмічальні риски, що вказують відстань між канавками (рис. 59,6). Проміжки між канавками повинні ста- іктиги 0,8 довжини різальної кромки зубила. Після цього розмічену деталь затискують у лещатах на 3—5 мм вище рівня губок і приєднають до рубання. Спочатку крейцмейселем прорубують вузькі канавки (рис. 59, в), потім зубилом видаляють виступи, що залишились (рис. 59, г). Товщина стружки, що знімається крейцмейселем м один прохід, дорівнює 0,5—1 мм, а під час зрубування виступів «уГмиом — 1,5—2 мм.

Описаний спосіб обробки широких площин значно полегшує І прискорює процес ручного рубання. Чавун, бронзу і інші крихкі м<ча пі не можна рубати поблизу краю заготовки, бо при цьому край заготовки може викришитися. Необрубані місця слід рубати з протилежного боку, перезатиснувши оброблювану деталь.

Прорубування мастильних канавок у вкладишах і втулках підшипників провадиться в лещатах (рис. 60) спеціальним крейцмей- селем — канавочником. Спочатку на угнутій поверхні вкладиша розмічають розташування канавок, потім затискують його в лещатах і приступають до рубання. Процес прорубування канавки ведуть від краю до середини вкладиша підшипника у такій послідовності: установивши канавочник на деякій відстані від краю вкладиша і злегка ударяючи по ньому молотком, намічають слід канавок по розмічальних рисках (перший прохід); в результаті другого проходу канавку поглиблюють, додержуючи профіль її відповідно до розмірів креслення; потім канавочником підрівнюють і зачищають заглиблення канавки (чистовий прохід).

Прорубування мастильних канавок

Під час прорубування мастильних канавок необхідно пам'ятати, що сильні удари молотком спричинюють проковзування кана- вочника і псують угнуту поверхню вкладиша.

Слід відзначити, що операція прорубування канавок відпові* дальна і трудомістка; канавки після вирубування часто бувають нерівними, з неоднаковою глибиною.

Відомий спосіб механізації цієї операції з допомогою спеціального пристрою (рис. 61). Пристрій складається з прямокутної планки — копіру 3 з прорізом посередині; копір вкладається в отвір деталі (втулки) 2 і разом з нею затискується в лещатах 1. Копір на 0,2—0,5 мм коротший від втулки 2. При прорубуванні канавок спеціальний канавочник вставляють у проріз копіру і ударяють по ньому молотком. Канавочник просувається по канавці копіру, направляючись по ній своїм нижнім виступом, а верхній виступ у цей час виконує прорубування. Скоси на кінцях паза копіру полегшують врізання інструмента з початку роботи.

Цей спосіб значно спрощує прорубування канавок, підвищує продуктивність праці і поліпшує якість роботи.

Рубання на плиті і ковадлі. Розрубування і вирубування заготовок на плиті, ковадлі або рейці провадять у тих випадках, коли листовий, штабовий або прутковий метал затиснути або обробити в лещатах неможливо.

Пристрій для вирубування канавокДля того, щоб розрубати стальну пластину навпіл, її попередньо розмічають і кладуть на плиту. Рубання ведуть так: взявши зубило і обхопивши його всіма пальцями лівої руки, ставлять його на риску вертикально; потім з плечового замаху наносять сильні удари молотком. Можна також тримати зубило, як показано на рис. 62, а.

У процесі рубання слід враховувати, що утворення чергового надрубу полегшується в тому випадку, якщо зубило переміщують вздовж риски пена повну ширину різальної кромки, а на 0,5 0,7 її розміру.

Якщо потрібно инрубаїи фігурну заготовку з куска листової сталі (рис. 62, а), робляїь це н такій послідовності: спочатку наносить КОНТУРНІ риски, а потім кладуть лист на плиту і приступають ДО рубаним. Вирубування ведеться в кілька прийомів:

І) Ыдстушжши від риски па 2—3 лш, легкими ударами по зу- йшлу надрубую! ь контур;

Прийоми рубання на плитідовжину відрубуваного куска (рис. 62,6). Потім, надрубавши штабу з одного боку на половину товщини, повертають її і надрубують з другого боку. Після цього відламують надрубаний кусок металу.

Круглі прутки після нанесення розмічальної риски надрубують по колу (рис. 62, в), а потім, повертаючи пруток, наносять сильні удари, поки він не буде розрубаний цілком.

Товстий листовий або штабовий матеріал надрубують приблизно на половину товщини з обох боків і потім ламають, перегинаючи його по черзі в один і в другий бік, або відбивають ударами молотка (рис. 62, г).

16.11.2015
1270

Комментарии

Нет комментариев. Ваш будет первым!