Механізація розпилювання та припасування

Ручне розпилювання, припасування — дуже трудомісткі операції. Тому там, де можна, їх намагаються механізувати.

До заходів, що дають змогу підвищити продуктивність праці і поліпшити якість роботи, належать: одночасна обробка деталей партіями, пакетами, у кондукторах та в інших пристроях.

Як прийом, що полегшує, наприклад, обробку скоб, слід рекомендувати розпилювання їх у пакетах, котрі складаються з 2 шт. і більше (рис. 236, а). Скоби скріплюють болтами і між ними прокладають шайби заввишки 20—23 мм. Це забезпечує стійке положення напилка і виключає завали поверхні скоби. Крім того, значно спрощується контроль паралельності площин 1 і 2 в поперечному напрямі.

236Сучасна технологія передбачає широке використання металорізного устаткування загального і спеціального призначення для механізації розпилювання і пригонки деталей. Обробка на таких верстатах дає змогу автоматично відтворювати поверхні певної

форми. Роль слюсаря при цьому зводиться до керування механізмами верстата, додержання режиму обробки та контролю розмірів. Так, за допомогою стрічкової пилки можна вирізувати фасонні внутрішні і зовнішні контури (рис. 237), наступне розпилювання яких скорочується до мінімуму.

Криволінійні поверхні можна обробляти на шліфувальних верстатах за допомогою спеціально профільованих абразивних

238

Розпилювати одиничні скоби або пакети тонких скоб можна в обпилювальних кондукторах (рис. 236,6). Напрямні лопатки / кондуктора встановлюють по блоках вимірювальних плиток, після чого лапки закріплюють болтами (на рисунку не показані). У пази кондуктора поміщається скоба 2, в якій треба обробити площини 3.

кругів. Як приклад на рис. 238 показано схеми шліфування пройми і виробки шаблона профільованими шліфувальними кругами.

У практиці слюсарної обробки широко застосовують також електроіскрові, хімічні та інші методи обробки різних профілів, які дають змогу уникнути додаткової обробки їх вручну.

Основними причинами браку при розпилюванні є: порушення розмірів розпилюваних отворів, значна шорсткість оброблених поверхонь, пошкодження зовнішніх оброблених поверхонь лещатами при роботі без нагубників, надто великі фаски на ребрах тощо. При затисканні в лещатах оброблюваних деталей з чистими або обробленими поверхнями слід застосовувати нагуб- ники, а при розпилюванні прямолінійних поверхонь — користуватися намітками, рамками, розпилювальними кондукторами та ін. Необхідно правильно добирати інструмент для обробки, правильно користуватися вимірювальним інструментом і пристроями.

26.12.2015
1092

Комментарии

Нет комментариев. Ваш будет первым!