Притири та абразивно-притиральні матеріали

Притиром називається інструмент, яким провадять притирання деталей. Залежно від форми і розмірів оброблюваних поверхонь притири можна розбити на кілька груп: плоскі — у вигляді дисків, плит і брусків (рис. 252, а—в)\ циліндричні — для притирання і доводки зовнішніх і внутрішніх циліндрич

252них поверхонь (рис. 252, г); притири для конічних поверхонь (рис. 252, е і є) і спеціальні притири (рис. 252, ж). Притири можуть бути рухомими і нерухомими.

Рухомі притири під час притирання або доводки деталей переміщуються, а деталь або залишається нерухомою, або переміщується відносно притира. До рухомих притирів належать диски, циліндри, конуси, а також обертові притири з горизонтальною або вертикальною віссю обертання.

Нерухомі притирипід час роботи залишаються нерухомими, а деталь, що притирається, переміщується. До таких притир ів належать плити, бруски та ін.

Матеріал притирів повинен бути м'якший від матеріалу оброблюваної деталі. Це необхідно для того, щоб зерна абразивного порошку вдавлювалися в поверхню притира. Притири виготовляють із сірого чавуну, м'якої сталі, міді, бронзи, свинцю, твердих порід дерева та ін.

Для попереднього притирання, коли знімається великий шар металу, слід користуватися притирами з м'якших матеріалів, наприклад з міді або сурми, які утримують крупний абразив краще, ніж, наприклад, сірий чавун. Такі притири оснащують канавками завглибшки 1—2 мм, розміщеними на відстані 10—15 мм одна від одної (рис. 252, а, б, е). У канавках збирається притиральний матеріал. На притирах для остаточного притирання канавок не роблять. Для остаточного притирання або доводки, коли знімається невеликий шар металу, треба застосувати чавунні притири, бо чавун утримує тільки найдрібніші абразиви, що й потрібно при тонкому притиранні. Притири із свинцю і дерева застосовують тільки для наведення блиску після того, як деталі вже надано остаточних розмірів.

Абразивно-притиральні матеріали поділяються на дві групи: тверді і м'які.

До твердих матеріалів належать наждачні, корундові, карборундові та подібні до них порошки, твердість яких вища від твердості загартованої сталі.

До м'яких матеріалів належать порошки з окисів хрому, заліза, алюмінію, олова, твердість яких нижча від твердості загартованої сталі.

Абразивно-притиральні матеріали розрізняють за зернистістю, яка визначає розміри зерен порошків. Зернистість визначається номером, що характеризує розмір абразивного зерна. ГОСТ 3647—59* передбачено такі градації зернистості в порядку зростання розмірів зерен: 16; 20; 25; 32; 40; 50; 63; 80; 100; 125; 160 і 200. Крім абразивних зерен і порошків указаних зернистостей є й дрібніші порошки — так звані мікропорошки, позначувані літерою М і цифрою, яка показує розмір зерна в мікронах.

Для грубого притирання і доводки застосовують мелені абразивні порошки зернистістю 25—63, а для чистового користуються мікропорошками марок М28 та М20. Для остаточного притирання застосовують мікропорошки марок М14, М10 та М7.

Абразивні пасти являють собою напіврідкі або тверді суміші абразивних матеріалів з різними компонентами. Застосовують їх на притиральних, доводочних та полірувальних операціях. Щодо роду абразивного матеріалу пасти поділяються на дві групи: пасти з твердих матеріалів — природного корунду, електрокорунду нормального і білого, карбіду кремнію, карбіду бору, борсиліколкарбіду, алмазної кришки та ін., ї п а с т и з м'я ких матеріалів — окису хрому, окису заліза (крокусу), віденського вапна, тальку та ін.

Особливістю деяких м'яких абразивних матеріалів (головним чином окису хрому та окису заліза) є їх здатність справляти на оброблювану поверхню крім механічного ще й хімічний вплив. Компоненти типу олеїнової та стеаринової кислот, що входять до складу багатьох паст, руйнують плівки окисів, які утворилися на поверхні металів, прискорюючи процес притирання.

Асортимент абразивних паст надзвичайно різноманітний. Найбільше поширена паста ГОИ, що виготовляється з прожареного окису хрому. Розрізняють пасти ГОИ трьох сортів: грубу, середню і тонку.

За допомогою грубої пасти можна знімати шар металу завтовшки в кілька десятків десятих часток міліметра, наприклад, для видалення слідів обробки струганням, шліфуванням, обпилюванням, грубим шабруванням. Ця паста дає матову поверхню. Середньою пастою знімають шар металу, що вимірюється сотими частками міліметра. Тонку пасту застосовують головним чином для надання поверхні дзеркального блиску. Вона є найкращим притиральним матеріалом для обробних операцій при ручному притиранні.

Склад речовин для мащення робить великий вплив на продуктивність процесу притирання і доводки.

Із застосуванням речовин для мащення абразивні зерна повільніше затуплюються, оброблювана поверхня стає чистішою, деталь нагрівається менше, внаслідок чого вона уникає температурних деформацій (не жолобиться) і не втрачає точності. Продуктивність праці при застосуванні змащувальних речовин підвищується в 2— З рази. Найбільше поширені як змащувальні речовини гас, машинне масло й олива, свиняче сало та авіаційний бензин.

Мастило вибирають залежно від застосовуваного абразивного матеріалу, матеріалу притира та характеру обробки.

У табл. 22 подано змащувальні речовини, застосовувані при роботі різними абразивними матеріалами, залежно від матеріалу притирання. Для найточнішого притирання і доводки рекомендується застосовувати авіаційний бензин, який рівномірно розподіляє абразиви, а також видаляє бруд і використаний абразив. Мастило змішують з абразивним порошком і старанно розтирають.

26.12.2015
1090

Комментарии

Нет комментариев. Ваш будет первым!