Способи просторового розмічання

Розмічання можна робити по рисунку, за допомогою шаблона, за зразком і по місцю.

Розмічання, наприклад, чавунного кутника (рис. 226, а) із взаємно перпендикулярними сторонами с і а слід виконувати в такій послідовності: підготовлену до розмічання деталь установлю-

Розмічання деталей з одного встановлення. Деталі простої форми з опуклими поверхнями, а також багато важких і громіздких деталей, повертання й установлення яких утруднені, можна розмічати з одного встановлення.

226

Розмічання станини з одного встановлення роблять так: після підготовки, встановлення і ретельного вивірення станини на плиті (головні осі повинні бути паралельними до канавок плити) рейсмусом 1 (рис. 226,6) на бічній поверхні проводять усі горизонтальні риски, а рейсмусом 3, притискуючи його основу до бічних поверхонь розмічальних призм 2У— вертикальні риски. Після цього аналогічним способом проводять рейсмусом 4 риски на верхній поверхні деталі від площини призми 5.

Розмічання з погертанн5; м і встановленням деталі в кілька положень. Цим способом можна розмічати деталі будь-якої складності; особливо доцільно застосовувати його при розмічанні деталей малої та середньої ваги, котрі порівняно легко повертати на плиті. Суть способу зводиться до того, що спершу деталь установлюють у таке положення, коли за допомогою рейсмуса проводять усі горизонтальні риски, паралельні до площини плити. Потім деталь повертають на 90° і проводять усі вертикальні риски, які в цьому положенні стають паралельними до площини плити (див. рис. 223, б, в, г).

Якщо ж крім взаємно перпендикулярних рисок треба ще розмітити і похилі, то деталь додатково повертають у таке положення» коли ці похилі риски стають паралельними до площини розмічальної плити. У ряді випадків не можна обмежитись трьома положеннями деталі. Доводиться такі деталі послідовно повертати і встановлювати у значно більшу кількість положень. Після кожного повертання, щоб ув'язати зроблене розмічання з наступним, треба старанно вивірити встановлення деталі відносно розмічальної плити по раніше проведених рисках. Звичайно вивірення по центрових рисках роблять розмічальним кутником, рейсмусом, кутоміром тощо.

Розмічання із застосуванням установочних пристроїв. Розмічання деталей з повертанням потребує значної затрати часу на встановлення і вивіряння їх у кожному новому положенні. Застосування установочних пристроїв значно спрощує і прискорює процес розмічання.

Для прикладу розглянемо розмічання важеля за допомогою установочного пристрою — кубика (рис. 227, а). Як базу для кріплення важеля на площині кубика у даному разі найкраще вибрати положення, при якому вузьке ребро важеля, що залишається не- обробленим, буде паралельним до площини розмічальної плити. Важіль прикріплюють на підкладках за допомогою болта і планки до одного з боків кубика, потім центрошукачем намічають у кількох точках середину його ребра і регулюють установлення так, щоб центрова лінія /—/ проходила через усі намічені точки (рис. 227,6).

Відрегулювавши встановлення, кубик разом з деталлю повертають на 90® і перевіряють центрошукачем, чи буде центрова риска II— //, яка проходить через центри, намічені на бобишках, паралельною до площини плити. Після цього важіль закріплюють остаточно, кубик ставлять у початкове положення і проводять колову риску /—І. Користуючись вертикальною лінійкою, від центрової риски

І—І відкладають указані на рисунку розміри для підрізки маточини важеля і проводять риски.

Далі кубик з деталлю установлюють у положення, показане на рис. 227, в і проводять центрову риску II — //. Повернувши кубик у третє положення так, щоб лінії І — І і II — II знаходились у вертикальній площині (рис. 227, г), через центр бобишки проводять центрову риску III — III, від якої рейсмусом проводять риску IV—IV (на відстані 200 мм). Точка перетину центрових рисок III—ПІ і IV—IV з центровою рискою II—II визначить центри отворів важеля. Накернувавши ці центри, проводять циркулем кола діаметром 50 і ЗО мм; потім розмічають глибину вилки важеля.

У четвертому положенні (рис. 221, д) кубик нахиляють на кут 15® відносно площини плити і, зафіксувавши його в такому положенні за допомогою домкратика, проводять риску V—V. У цьому положенні важеля від риски V—V на відстані, вказаній на рисунку, проводять риски для підрізки приливка.

У п'ятому положенні кубика (рис. 227, е) проводять риски VI—

і VII—VIІ\ при цьому кубик теж нахилений на 15° до площини плити. Спершу через центр отвору діаметром ЗО мм проводять риску VII—VII; потім, користуючись вертикальною вимірювальною лінійкою, від риски VII—VII рейсмусом відкладають угору на важелі розмір 200 мм і проводять риску VI—VI. Точка перетину центрової риски І—/ з рискою VI—VI визначає центр отвору діаметром ЗО мм, який і розмічають циркулем. Намічені риски для обробки кернують, і важіль знімають з кубика.

З прикладу видно, яку значну економію часу дає застосування установочного пристрою — кубика.

227Розмічання з допомогою шаблонів… Це найпродуктивніший спосіб розмічання. Характерною особливістю шаблонів, застосовуваних при розмічанні, є те, що вони охоплюють деталь по кількох поверхнях. Якщо раніше, наприклад, розмічання семи отворів у корпусі коробки швидкостей фрезерного верстата провадилося на розмічальній плиті з установленням на призмах (рис. 228, а), а потім з кріпленням у пристрої (рис. 228,6) за 20 хв, то тепер це саме розмічання слюсар-новатор А. Т. Якушин виконує за допомогою запропонованого ним шаблона за 2 хв (рис. 228, в). Такий шаблон звичайно накладають на поверхні деталі, розміщені як в одній, так і в кількох площинах. Після установлення шаблона за допомогою рксувалки і кернера намічають контури і центри отворів розмічу- ваної деталі.

Новатори І. Ф. Павлов та В. В. Григор'єв розробили і впровадили у виробництво так званий метод екранного розмічання, що грунтується на перенесенні рейсмусом необхідних для розмічання рисок із спеціального екрана-шаблона.

Для виготовлення екрана-шаблона беруть тонкий стальний лист, розміри якого трохи більші від поверхні розмічуваної деталі. Лист вкривають тонким шаром воску і креслять на ньому добре вигостреними різцями контури проекції розмічуваної деталі з усіма рисками, що підлягають перенесенню на деталь. Щоб закріпити риски на металі, шаблон травлять кислотою. Таким чином,' після

229зняття з шаблона шару воску виходить «німий розмічальний рисунок» — рисунок без цифр, без виносних і розмірних ліній. При розмічанні для кожної плоскої поверхні деталі виготовляють свій екран-шаблон (рис. 229), який закріплюють на спеціальному стояку І за допомогою гвинтів 2 і 3 й установлюють поруч з розмічу- ваною деталлю. Рейсмусом вивіряють установлення розмічуваної деталі відносно розмічальної плити та екрана-шаблона А або Б% перевіряючи також наявність достатніх припусків на обробку. Потім риски з екрана-шаблона переносять на розмічувану деталь.

Розмічання за зразком. До цього виду розмічання нерідко вдаються при ремонтних роботах, коли треба без креслення виготовити нову деталь замість спрацьованої чи поламаної. При такому способі розмічання спрацьовану деталь і заготовку встановлюють поруч на спеціальні підкладки, потім вивіряють їх за допомогою кутника

ірейсмуса і переносять розміри на заготовку для нової деталі. Потім розмічувану заготовку і зразок повертають у друге і трете положення і після вивірення переносять розміри на заготовку. Розмічання по місцю. Це розмічання застосовують під час складання і припасування деталей, наприклад при обробці отворів під болти чи шпильки в! двох спряжуваних фланцях. Спершу за кресленням розмічають отвори тільки на одному фланці, а потім по готових отворах (як з допомогою шаблона) розмічають отвори на іншому фланці.

Одночасне розмічання партії однакових деталей. Процес розмічання треба побудувати так, щоб під час роботи по можливості не робити зайвих рухів. Це виявляється найефективнішим при одночасному розмічанні партії однакових деталей (рис. 230). У цьому випадку підвищення продуктивності праці досягають при такому

230способі розмічання, коли одна з деталей (наприклад, / на рис. 230,6) є еталоном і з неї переносять розміри на решту деталей

партії. Розмічання по деталі-еталону дає велику економію часу, бо при цьому відпадає найтрудомісткіша частина розмічання, зв'язана з побудовою кутів і відкладанням розмірів на всіх інших деталях партії.

26.12.2015
1542

Комментарии

Нет комментариев. Ваш будет первым!