Послідовність розмічання

Перш ніж приступити дорозмічання, старанно перевіряють, чи нема у заготовки вад (тріщин, раковин, газових пузирів, перекосів і інших дефектів), а також звіряють з кресленням розміри і припуски на обробку. Заготовки з листового, штабового і круглого матеріалів обов'язково повинні бути відрихтовані на спеціальній плиті ударами молотка або під пресом.

До встановлення заготовки або деталі на розмічальну плиту ті їх поверхні, на яких повинні бути нанесені розмічальні риски, покривають крейдою, розведеною у воді до густоти молока; в цей розчин додають столярний клей (для зв'язку) і сикатив (для швидкого висихання). Поверхні чисто оброблених заготовок фарбують розчином мідного купоросу (25—ЗО г купоросу на 200 г води). Після висихання розчину на поверхні деталі залишається тонкий і дуже міцний шар міді, на якому добре видно розмічальні риски.

Алюмінієві виливки можна покривати швидкосохнучими світлими фарбами і лаками або шелаком, розчиненим у спирті з добавлянням барвника.

Для фарбування листів на робочому місці розмітчика можна рекомендувати полівінілацетатні або бутадієнстирольні фарби (ла- тасні), що розводяться на воді і не мають токсичних властивостей.

Розмічувані деталі доводиться фарбувати, тому що рисувалка, рейсмус або циркуль залишають на непофарбованих поверхнях дуже тьмяний слід. Якщо ж розмічувані місця покрити одним з ви- щенаведених розчинів, то риски на фоні фарби виразно видно і зберігаються тривалий час. Великі деталі недоцільно цілком фарбувати. Для економії фарби і часу достатньо пофарбувати лише ті місця, де будуть нанесені розмічальні риски. Цілком достатня ширина пофарбованої смуги в межах від 20 до 50 мм. Фарбувати слід на спеціальних стелажах або на підлозі біля розмічальної плити. Фарбу наносять на розмічувані поверхні звичайними малярними пензлями. Під час розмічання великих деталей, коли доводиться фарбувати великі поверхні, застосовується фарбування пульверизатором.

Перед розмічанням треба визначити базу деталі, від якої будуть наносити риски.

Базою називається поверхня або спеціально підготовлені рискиу від яких провадять вимірювання і відлік розмірів у процесі розмічання. Базою може бути також частина поверхні розмічуваної заготовки або деталі, якою вона установлюється (спирається) нз розмічальній плиті. При площинному розмічанні базою можуть бути зовнішні кромки плоских заготовок, а також різні риски (звичайно центрові), які в цьому випадку наносяться в першу чергу. Якщо базою є зовнішня кромка заготовки, то її необхідно попередньо вирівняти. Якщо базою є дві взаємно перпендикулярні кромки заготовки, то перед розмічанням їх необхідно обробити під прямим кутом. При точному розмічанні базові поверхні повинні, бути особливо старанно оброблені і припасовані по лінійці і кутнику.

Риски звичайно наносяться в такому порядку: спочатку всі горизонтальні риски, потім вертикальні, після цього похилі і в« останню чергу кола, дуги і закруглення. Якщо базою є центрові риски, то з них починають розмічання, а потім, користуючись ними, наносять решту рисок. Розмічання можна вважати закінченим, якщо зображення на площині заготовки повністю відповідає кресленню.

Переконавшись у правильності виконання розмічання, всі лінії накернюють для того, щоб вони не стерлися під час обробки деталі. Керни повинні бути неглибокими і поділятися розмічальною рискою пополам.

10.11.2015
1135

Комментарии

Нет комментариев. Ваш будет первым!