Інструменти для розмічання

Численні і різноманітні розмічальні роботи виконуються на розмічальних плитах з допомогою вимірювальних і розмічальних інструментів і пристроїв, які можна поділити на такі основні групи:

інструмент для нанесення і накернювання рисок;

вимірювальний інструмент і інструмент для обмірювання деталей і перенесення розмірів з деталі на масштаб;

інструмент для розмічання кіл і дуг;

інструмент для відшукування центрів деталей;

лічильно-розв'язувальні пристрої і ін.

Для встановлювання, вивіряння і закріплення розмічуваних деталей слюсар повинен мати в своєму розпорядженні набір спеціальних пристроїв. За своїм характером такі пристрої можуть бути поділені на такі групи:

пристрої для установлення, вивіряння і закріплення розмічуваних деталей;

вертикальні стояки для вимірювальних лінійок;

додаткові площини до розмічальної плити;

ділильні пристрої і центрові бабки.

Розмічальні плити, що відливаються з сірого чавуну, мають коробчасту форму; плити мають всередині ребра жорсткості. Після штучного старіння їх піддають точній механічній обробці, а потім пришабрюють по контрольних (перевірних) лінійках. Плити виготовляють квадратної або прямокутної форми. Звичайний розмір таких плит 750 X 1000, 1200 X 1200, 1000 X X 1500 мм. Великі розмічальні плити виготовляють складеними. Висота робочої поверхні плити від підлоги 800—900 мм. Установлюють розмічальні плити на дерев'яних столах, домкратах або на цегляному фундаменті з таким розрахунком, щоб робоча поверхня плити знаходилась точно в горизонтальному положенні.

25а — нормальні, б — з твердосплавним наконечником; в і г — правильне положення рисувалки під час нанесення рисок.

Інструмент для нанесення і керніння рисок. Для нанесення і керніння під час розмічання застосовують рисувалки, рейсмуси і кернери.

Рисувалкою з загартованим і гостро заточеним кінцем наносять на поверхні деталі розмічальні риски (рис. 25, а і б). Під час проведення рисок рисувалка повинна мати подвійний нахил: один вбік від лінійки (рис. 25, в) і другий в напрямі переміщення рисувалки (рис. 25, г). При цьому риски будуть паралельні до кромки лінійки, якщо під час їх нанесення не змінюватимуться кути нахилу рисувалки. Рисувалку необхідно рівномірно притискувати до лінійки і стежити за тим, щоб лінійка щільно прилягала до деталі. Риску слід проводити лише один раз; вона повинна бути якомога тонша, тому необхідно стежити за тим, щоб вістря рисувалки було добре заточене.

Для виготовлення рисувалок застосовують круглу інструментальну сталь марок У10 або У12 діаметром 3—5 мм. Довжина рисувалки звичайно не перевищує 200—250 мм. Рисувалки виготовляють з одним і двома робочими кінцями, які на довжині 20— 25 мм, як правило, піддають гартуванню.

Рейсмус, або рисувалка на штативі, призначений для нанесення горизонтальних і вертикальних рисок (ліній), а також для перевірки заготовок, які встановлюються на розмічальній плиті на кубиках або інших пристроях. Рейсмуси бувають різних конструкцій і розмірів. Для легких робіт застосовується універсальний рейсмус (рис. 26, а). Він складається з чавунної основи 1 і шарнірно укріпленого на ньому стояка 2, по якому ковзає муфта 3, що удержує голку-рисувалку 4. З допомогою гвинта 5 державку з голкою і муфту закріплюють на стояку в певному положенні. Остаточне встановлення голки на точний розмір провадиться з допомогою мікрометричного гвинта 7. Під час проведення паралельних рисок за схемою (рис. 26, б) напрямною поверхнею служать упорні штифти

26

6-8 чавунної основи (рир. 26-а) яким рейсмус упираєтся в кінець розмічуваної деталі. Під час розмічання за схемами рис. 26, д і г напрямною поверхнею є опорна поверхня основи рейсмуса. Під час проведення колових рисок за схемою рис. 26, в як напрямна використовується призматичний виріз на бічній поверхні основи, а за схемою, наведеною на рис. 26, е,— такий самий виріз на нижній поверхні основи рейсмуса.

Кернер призначений для нанесення вздовж рисок (ліній) невеликих конічних заглиблень (керн), що позначають розмічальні риски, їх перетин і центри кіл розмічуваних заготовок і деталей. Кернування провадять для того, щоб розмічальні риски були добре видні. Після обробки повинні залишитися лише половини керно- вих заглиблень; це вказуватиме на те, що обробка виконана правильно, за розміткою.

Кернери виготовляють з інструментальної вуглецевої сталі марок У7, У8 довжиною 70—150 мм і діаметром 6—14 мм. Робочий кінець кернера має конічну заточку, яка закінчується вістрям з кутом при вершині 45—60° (рис. 27, а). Робоча частина його на довжині 20—25 мм і ударна на довжині 15 мм гартуються, вістря кернера заточують на шліфувальному верстаті. Для зручності користування на середній частині кернера передбачена накатка.

Кернер беруть трьома пальцями лівої руки і з нахилом від себе (рис. 27,6) гострим кінцем щільно притискують до наміченої на рисці точки так, щоб конічне вістря кернера збіглося з серединою риски. Перед ударом молотка кернер ставлять прямовисно, а потім фіксують упором пальця в деталь і наносять по кернеру легкий удар молотком вагою 50—100 г.

У практиці розмічання часом виникає потреба наносити керни з певним інтервалом між ними. Для цього рекомендується користуватися кроковим кернером. Він складається з двох кернерів

27основного 1 і допоміжного 2 (рис. 27, в), відстань між якими регулюється фіксуючою планкою 3. Основне заглиблення накернюється кернером У, потім в одержане заглиблення вставляють кернер 2 і ударом молотка по кернеру накернюють друге заглиблення, після цього кернер 2 переставляють в наступне положення і т. д. Якщо необхідно накернити малі кола і круті закруглення невеликих радіусів, то застосовують кернер-циркуль (рис. 27, г). Для знаходження центра на торцях циліндричних заготовок застосовують кернер-центрошукач (рис. 27, д), що називається також центронамітчиком. Розмічання в даному випадку полягає в тому, що ковпачок 4 установлюють на торець заготовки

і молотком ударяють по головці кернера 1. Під дією пружини З кернер завжди знаходиться у трохи піднятому положенні. Щоб запобігти його випаданню застосовується гайка 2.

Накернювання необхідно провадити після того, як вся розмітка закінчена. Кернити в процесі розмічання не рекомендується, оскільки ударами молотка можна зсунути деталь, від чого порушиться точність дальшого розмічання.

Для розмічання тонких і відповідальних деталей, наприклад лекал, матриць, пуансонів, тонколистових і особливо великих де талей, кернер нормального типу незручний: силу удару важко регулювати, заглиблення утворюються різної величини і ін. В цих випадках з метою підвищення продуктивності праці і точності розмічання застосовують притискні (механічні) і електричні кернери, а також спеціальні кернери для точного кернування.

28

Під час користування притискним кернером відпадає потреба в ударі молотком. Кернер береться в праву руку так, щоб великий палець знаходився зверху упорного ковпачка 10 (рис. 28). Потім вістря 1 кернера установлюють у вертикальне положення точно по рисці в тому місці, де бажають одержати заглиблення (керн), і натискують на корпус кернера.

Гіри цьому корпус 6 разом з напрямною втулкою 3 опускається, долаючи опір пружин 4 і 9, які стискуються. Ексцентрично розташований сухар — курок 5, що знаходиться під дією плоскої пружини 7, починає при цьому підніматися і в тому місці, де діаметр отвору в корпусі зменшується, відтиснеться до центра, тоді хвостовик стержня 2 заскочить в отвір у сухарі 5. При цьому ударник 8 звільниться і, перебуваючи під дією пружини 9, завдасть по кінцю стержня 2 сильний удар, який примусить вістря 1 кернера заглибитися в метал розмічу- ваної деталі.

Вкручуючи або викручуючи упорний ковпачок 10, можна стискувати або ослабляти пружину 9 і тим самим регулювати силу удару, яка коливається в межах 10—15 /сГ, що забезпечує одержання лунки глибиною 0,2—0,3 мм. Притискним кернером при відстані кернування 20 мм можна зробити 40—50 ударів за хвилину. Замість вістря 1 кернера в стержень 2 вставляється клеймо, і тоді кернер можна використати для автоматичного клеймування деталей.

30Для точного кернування, наприклад при виготовленні штампів, лекал і ін., застосовують спеціальні кернери, що являють собою стояк 3 (рис. 29, а) з кернером 2. Перед кернуванням змащують маслом заглиблення в рисках і установлюють кернер ніжками 5, закріпленими в підставці /, на риски, що перетинаються, деталі так, щоб обидві ніжки, розміщені на одній прямій, потрапили в одну риску деталі, а третя — перпендикулярно до риски. Тоді центр кернера 2 влучить точно в центр перетину розмічальних рисок. Кернування провадять легким ударом молотка по головці кернера. Гвинт 4 запобігає провертанню кернера і випаданню його з стояка 3. Інша конструкція кернера такого ж призначення (рис. 29, б) відрізняється від попередньої тим, що удар по кернеру наноситься спеціальним вантажем 6, який при цьому опирається на буртик кернера.

В тих випадках, коли необхідно через отвір однієї деталі (в даному випадку А) накернити центр цього отвору на іншій деталі £, на деталь А накладають спеціальний пристрій (рис. ЗО), що складається з основи У, в якій вільно ковзає центруюча втулка 2, яка постійно підтискується пружиною 3. У пробці 6 закріплена одним кінцем спіральна пружина 4. Під час відтягування кернера 5 за накатану головку пружина 4 стискується і, повертаючи кернер 5, наносить центр отвору на деталі Б. Точність кернування залежить від якості роззенкову- вання отвору в деталі А.

10.11.2015
7986

Комментарии

Нет комментариев. Ваш будет первым!