Заливання підшипників

Для зменшення тертя обертових частин (валів, осей тощо) у підшипниках ковзання їх вкладиші або цілі підшипники виготовляють з антифрикційних матеріалів: чавуну, бронзи та ін. Вкладиші підшипників, що працюють в умовах великих навантажень, заливають бабітом.

Комплекс робіт по заливанню підшипників бабітом складається з трьох операцій: підготовка поверхонь до заливання, процес заливання і контроль якості залитих бабітом підшипників.

Підготовка поверхонь вкладишів підшипників до заливання бабітом. Щоб бабіт міцно з'єднався з внутрішньою поверхнею вкладиша, треба цю поверхню добре очистити від бруду, промити, знежирити, протравити і полудити. Якщо заливаються старі підшипники, потрібно насамперед зняти або виплавити рештки старого бабіту, а потім підготувати поверхню до заливання новим бабітом.

Знежирюють підшипники 10-процентним киплячим водним розчином каустичної соди. Тривалість знежирювання — 2—3 хв. Після цього підшипники промивають спершу в гарячій, а потім у холодній проточній воді, щоб зовсім видалити з їх поверхні рештки лугу.

268Після знежирювання підшипники травлять 50-процентним водним розчином соляної кислоти або 15-процентним водним розчином сірчаної кислоти. Процес травлення здійснюється в керамічних або облицьованих свинцем металевих ваннах. Тривалість процесу травлення — 3—5 хв, залежно від міцності розчину. У результаті

травлення на поверхні вкладишів підшипників утворюються най- дрібніші нерівності, що сприяє збільшенню міцності з'єднання вкладишів з бабітом. Після травлення підшипники старанно промивають у гарячому 10-процентному розчині каустичної соди для видалення залишків кислоти, а потім у гарячій воді для видалення залишків лугу. Добре протравлена і промита поверхня підшипника має рівний світлий колір. До протравлених і промитих внутрішніх поверхонь підшипників не можна доторкатися руками.

Лудіння вкладишів підшипників провадять припоєм марки ПОС-ЗО способом розтирання або зануренням у ванну з розплавленою полудою. Другий спосіб застосовують здебільшого в серійному і масовому виробництві. Для лудіння розтиранням спершу приготовляють припій у паличках, флюс, нашатир у порошку, ванночку 1 (рис. 268, а) із стояком 2, прихватЗдля підтримування вкладиша 4, паяльну лампу для нагрівання вкладиша, лудильну лопаточку 1 для розподілу шару полуди на поверхні вкладиша та азбестову щітку 2 (або шмат клоччя) для видалення залишку полуди з полудженої поверхні вкладиша (рис. 268,6).

Потім установлюють вкладиш на стояку, як показано на рис. 268, а, змазують поверхню лудіння флюсом і починають нагрівати вкладиш полум'ям паяльної лампи. Після того як буде досягнуто потрібної температури, на поверхню вкладиша наносять паличкою припою шар полуди. Полуду рівномірно розподіляють лудильною лопаточкою; потім місця, з яких збігла полуда, знову змазують флюсом і знову наносять на них полуду. Залишки полуди видаляють з поверхні струшуванням вкладиша, поверхню обтирають чистим клоччям або азбестовою щіткою, присипаною нашатирем.

Відпрацьований бабіт виплавляють із старих спрацьованих вкладишів підшипників, нагріваючи їх полум'ям паяльної лампи або в печах. У першому випадку захоплюють вкладиш спеціальною державкою й укладають його на підставку над ванночкою; після цього починають нагрівати тильний бік вкладиша полум'ям паяльної лампи, добиваючись рівномірного прогрівання. Не можна спрямовувати полум'я паяльної лампи безпосередньо на бабіт. Коли вкладиш достатньо прогріється, бабіт з нього немовби сповзає, потрапляючи у підставлену ванночку.

Плавка нового бабіту для заливання вкладишів підшипників провадиться у металевих або вугільно-графітових тиглях, що нагріваються в горні або у вертикальних електропечах. Щоб скоротити час нагрівання бабіту і зменшити шлакоутворення, треба завантажувати куски бабіту в добре розігрітий тигель. Нагрівати бабіт до необхідної температури слід якнайшвидше. Щоб запобігти окисленню поверхні розплавленого бабіту, її вкривають 20—30-міліметровим шаром сухого деревного вугілля (кусочками 5—10 мм в діаметрі).

Температура сплаву перед заливанням повинна бути вищою від точки плавлення бабіту на 50—70° С. Це потрібно для тбго7 щоб бабіт,«якии заливають у підшипник, був рідкотекучим і добре заповнював форму, а не застигав негайно в холоднішому вкладиші підшипника.

Прийоми заливання вкладишів підшипників. Підготовлені під заливання вкладиші 2 (рис. 268, в) складають у комплект. Дві прокладки з азбесту чи покрівельного заліза 4 розміщують у стиках між вкладишами так, щоб при заливанні бабітом вони не спаялися між собою. Потім скріплюють вкладиші хомутом З й установлюють їх на підставку 1 з піском або в спеціальний пристрій для заливання, який затискують у лещатах. Після цього в отвір між вкладишами вставляють дерев'яну пробку 5 діаметром на 3—5 мм менше від діаметра, для якого призначається підшипник. У пристрої й у вкладишах усі зазори і щілини замазують глиною з азбестом, а зверху роблять глиняний буртик 6, який не дає розплавленому бабіту витікати під час заливання. Потім починають заливати вкладиші бабітом.

Заливають підшипники заливальними ложками, місткість якиіс повинна бути достатня для безперервного заливання. Лити розплавлений бабіт треба коротким і товстим струменем; заливання довгим і тонким струменем може спричинитися до утворення раковин у застиглому бабіті.1

Щоразу перед зануренням ложки в розплавлений бабіт шар вугілля разом із шлаковою плівкою відсувають убік і стежать, щоб часточки вугілля або шлаку не потрапили в ложку. Якщо ж такі часточки все-таки випадково потраплять у ложку, треба постаратися так залити вкладиші, щоб вугілля і шлак залишилися в ложці. Як тільки бабіт почне застигати, його ущільнюють ударами молотка.

У ряді випадків слюсареві доводиться заливати бабітом одиночні вкладиші. При такому заливанні вкладиш установлюють або горизонтально між двома щоками, або вертикально на кутнику. Між щоками, стягнутими стяжкою, і поверхнями вкладиша, що стикаються з ними, ставлять азбестові прокладки, а в півотвір вкладиша — металеву пробку, яка входить в отвір щік, залишаючи просвіт, який дорівнює товщині шару бабіту, що заливається.

При вертикальному положенні вкладиша замість пробки користуються металевим коробом 2 (рис. 288, г), що його виготовляє сам слюсар з листового заліза; під вкладиш кладуть азбестову прокладку 5, а потім прикріплюють вкладиш З хомутом 4 до кутника 1.

Контроль якості заливання підшипників. Якість заливання контролюють шляхом зовнішнього огляду і проби на звук. При зовнішньому огляді звертають увагу на вигляд робочої поверхні залитого вкладиша: вона повинна бути рівною, сріблястого кольору, без чорнот і жовтих плям. Жовтий відтінок поверхні вкладиша або жовта пляма свідчать про перегрівання бабіту. Крім того, придатними вважаються вкладиші, в яких раковини в залитому бабіті становлять не більш як 5% загального обсягу.

Для перевірки на звук вкладиш підвішують і злегка ударяють по ньому молотком: чистий металічний звук свідчить про щільне з'єднання бабіту з вкладишем; деренчливий або глухий звук означає, що з'єднання вийшло неповним.

26.12.2015
641

Комментарии

Нет комментариев. Ваш будет первым!