Лудіння

Лудіння — процес покриття поверхні деталі (виробу) тонким шаром розплавленого олова або олов'яно-свинцевистим сплавом (припоєм). Та частина олова чи його сплаву, яка наноситься на поверхню металу, утворює полуду.

Металовироби лудять з метою захисту їх від іржавіння (корозії), підготовки поверхонь деталей до паяння м'якими припоями або перед заливанням підшипників бабітом. Вироби, виготовлені, наприклад, з міді, особливо харчові казани, окислюючись, вкриваються зеленою плівкою; їжа з такого посуду непридатна до вживання, бо вона містить у собі отруйні окисли. Олово ж не окислюється, тому його здавна застосовують для захисту від корозії консервної тари, столових приборів, кухонного посуду та інших виробів, зв'язаних із зберіганням, приготуванням і транспортуванням харчових продуктів. Застосовують олово також для запобігання окисленню контактів і деталей радіоапаратури, для захисту кабелів від дії сірки, яка міститься в електроізоляцГйному шарі гуми, тощо. Олов'яні покриття дуже пластичні і легко витримують вальцювання, штампування і витягування. Луджені деталі легко паяються.

Вибір полуди і флюсів. Для лудіння харчових котлів і посуду користуються тільки чистим оловом марок 01 і 02. Зокрема, жерсть для консервних банок лудять оловом марки 01, в якому міститься 99,9% чистого олова і не більш як 0,1% домішок. Марку 02 з вмістом олова 99,5% і домішок не більш як 0,5% застосовують для лудіння кухонного посуду та казанів для приготування їжі. Для лудіння художніх виробів користуються білою блискучою полу* дою, що складається із сплаву, який містить у собі 90% олова і 10% вісмуту. Як полуду для невідповідальних деталей можна застосовувати сплав, що складається з п'яти частин олова і трьох частин свинцю. У ряді випадків для лудіння користуються олов'я- но-свинцевистими припоями.

Знежирювання і видалення окисної плівки з поверхні провадять шляхом травлення у водному розчині соляної або сірчаної кислоти. Щоб запобігти окисленню очищеної поверхні деталі, її змащують розчином хлористого цинку і зверху посипають порошком нашатирю.

Методи лудіння. Полуди можна наносити гарячим способом і методом гальванічного і контактного осадження. Гарячий метод лудіння здійснюється двома способами: зануренням деталі у ванну з розплавленою полудою або розтиранням полуди на попередньо нагрітій до 220—250° С поверхні.

Осадження олова може здійснюватись з кислих або лужних електролітів. До складу кислих електролітів входять різні компоненти, наприклад, сірчанокисле олово 40—50 г/л, сірчана кислота 50—80 г/л, сірчанокислий натрій 50 г/л, фенол технічний (сира карболова кислота) або крезол 2—10 г/л, клей столярний 2—3 г/л та ін. Робоча температура ванни повинна підтримуватись у межах 15—25° С.

У практиці слюсарної обробки найчастіше доводиться лудити деталі (вироби) способами занурення або розтирання. Гаряче лудіння завдяки своїй простоті і легкості виконання широко застосовується в промисловості і в ряді випадків замінює електролітичний метод лудіння.

Процес гарячого лудіння складається з підготовки поверхні деталі і полуди, лудіння й остаточної обробки облудженої поверхні (сушіння, полірування та ін.).

Підготовка поверхні до лудіння починається із старанного очищення її від бруду, жирів та окислів, які перешкоджають рівному і міцному з'єднанню олова з облуджуваним металом. Застосовують механічний й хімічний способи очищення.

267Механічний спосіб полягає в тому, що поверхню деталі очищають до блиску за допомогою шаберів, напилків, абразивної шкурки, механізованих щіток та ін.

Хімічний спосіб підготовки зводиться до травлення поверхні металу кислотами. Поверхні деталей із сталі, міді, латуні найчастіше обробляють 20—30-процентним водним розчином сірчаної кислоти протягом 15—25 хв. Мідні і латунні деталі можна травити розчином, що містить у собі 10% сірчаної кислоти, 5% калієвого хромпіку і 85% води. Травлення провадять у ваннах — скляних, металевих, емальованих та ін. Видержка під час травлення поверхонь у такому розчині становить 1,5—2 хв. Підготовка до лудіння закінчується старанним промиванням деталі в проточній воді, очищенням поверхні вологим піском, остаточним промиванням у гарячій воді, протиранням і сушінням. Щоб запобігти окисленню очищеної поверхні, її змащують розчином хлористого цинку і зверху посипають порошком нашатирю.

Прийоми лудіння. Лудіння способом занурення в розплавлену полуду полягає в

тому, що підготовлену до лудіння деталь спершу занурюють у ванну з розчином хлористого цинку, потім за допомогою кліщів, плоскогубців чи спеціальних гачків виймають з ванни і, не видаляючи з поверхні хлористий цинк, занурюють у ванну з розплавленою полудою, витримуючи в ній 2—3 хв (рис. 267, а). Після цього облуджену деталь виймають з ванни і відразу струшують, щоб видалити лишки полуди. Поки деталь ще гаряча, її швидко обтирають клоччям з нашатирем для одержання безпористого і гладенького шару полуди. Після охолодження деталь промивають у воді і висушують. Добрі результати дає сушіння в тирсі.

Простежимо процес лудіння способом занурення на конкретному прикладі. Припустімо, що треба полудити зовнішні і внутрішні поверхні трьох металевих бачків місткістю два літри кожний. Роботу слід виконувати послідовно за чотири переходи (етапи).

Перший перехід — очистити бачки і підготувати 10- процентний розчин каустичної соди для знежирюванн'. Розчин нагріти до 70—80° С. Потім б^чки по черзі або разом запурити у знежирювальну ванну і витримати в ній залежно від ступеня забруднення бачків протягом 15—20 хв, після чого старанно промити їх і висушити над джерелом тепла.

Другий перехід — порубати олово на дрібн куски, занурити у ванну і нагрівати до розплавлення.

Третій перехід — зробити 5—7-процентний розчин соляної кислоти і нагріти його до 35—40° С, потім занурити бачки у ванну і витримати в ній ЗО—40 хв. Після проведеного травлення бачки старанно промити у проточній воді і висушити.

Четвертий перехід — приготувати флюс (25-про- центний розчин хлористого цинку) і занурити в нього бачки. Потім по черзі вийняти їх з ванни із хлористим цинком і повільно занурити у ванну з розплавленим оловом. Через 2—3 хв вийняти бачки з ванни, швидко струснути й обтерти клоччям, пересипаним порошком нашатирю, щоб видалити лишки олова й одержати рівний і гладенький безпористий шар полуди. Після цього бачки промивають у проточній воді і висушують у тирсі.

Якщо лудять способом розтирання, підготовлену до лудіння поверхню деталі змазують розчином хлористого цинку, посипають порошком нашатирю і нагрівають рівномірно полум'ям паяльної лампи або в горні на деревному вугіллі. Коли хлористий цинк почне закипати, на поверхню деталі наносять олово у вигляді маленьких кусочків або порошку. На нагрітій поверхні деталі полуда почне плавитись; її відразу розтирають полотняною ганчіркою або клоччям, пересипаним порошком нашатирю. Розтирати полуду треба швидко, поступово переходячи від однієї ділянки залуджуваної поверхні до іншої (рис. 267,6).

Під час лудіння треба уважно стежити за нагріванням деталі, бо при перегріванні полуда згоряє. Ознакою перегрівання є з'явлення синюватого відтінку на поверхні полуди. Облуджені поверхні протирають вологим піском, старанно промивають чистою водою, висушують і в разі потреби полірують м'якою ганчіркою або фланеллю. Якщо будуть виявлені місця з дефектами лудіння (непри- стала полуда, пористість тощо), їх треба знову зачистити, протравити і зробити повторне лудіння способом занурення або розтиранням. Слід пам'ятати, що чим краще підготовлена поверхня під лудіння, тим рівніше ляже полуда і тим міцніший буде шар.

26.12.2015
1950

Комментарии

Нет комментариев. Ваш будет первым!