Клейові з'єднання

Склеювання як метод складання нерухомих та нероз'ємних з'єднань останнім часом застосовується дедалі ширше. Особливо швидко впроваджується склеювання елементів металевих конструкцій літаків, ракет та ін. Склеюються переважно пластмаси, скло, кераміка, легкі сплави — алюмінієві, магнієві, рідше — сталі вуглецеві, нержавіючі, титан тощо.

266Основні переваги склеювання: гладкість зовнішніх поверхонь склеюваних елементів; краща герметичність, забезпечувана самим клеєм; економія ваги, зниження трудомісткості і вартості, особливо при тонкостінних конструкціях; відсутність ослаблення з'єднуваних елементів отворами під заклепки тощо.

Конструктивно клейові з'єднання можуть мати найрізноманітніше оформлення (рис. 266). Найбільше поширені з'єднання внапусток та з'єднання із стиковим елементом (планкою, втулкою тощо). Застосовують і ряд інших конструктивних форм.

Склеювання відзначається простотою технології, його легко механізувати й автоматизувати.

Надійне з'єднання деталей малої товщини із застосуванням неметалевих матеріалів у багатьох випадках можливе тільки склеюванням. У практиці виконання клейових з'єднань широко застосовують карбінольний клей, зокрема для склеювання калібрів, складальних пристроїв, вклеювання вставних ножів у збірні інструменти та ін. Замість клепання, зварювання чи паяння деталей ча сто застосовують клей БФ-2, БФ-4, ВК-32-ЕМ тощо, причому міцність клейового з'єднання не поступається перед міцністю інших видів з'єднань. Найкращі результати щодо міцності бувають при склеюванні стальних, чавунних і дюралюмінієвих деталей. Добре виправдує себе склеювання замість приклепування облицювальних матеріалів до колодок у гальмових системах. Приклеювання гальмових накладок до гальмових колодок широко застосовують в автотракторному виробництві. За допомогою клею марки ВС-10-М склеюють метали з пластмасами, дюралюмін, сталі різних марок із склотекстолітом (типу КАСТ, 911, 911а, 911с та їн.). Такі з'єднання характеризуються високою міцністю та водостійкістю.

Для приклеювання неметалевих матеріалів до металу застосовують термостійкий вид клею різних марок ИПЕ-9; БФК-9; ЕФ-9; К-10; К-105 та ін.

Випробування на міцність з'єднань, виконаних контактним зварюванням і склеюванням, підтверджують великі перспективи застосування клейових з'єднань деталей машин. Механічна міц- ність склеєного з'єднання залежить від виду і якості клею, якості склеюваних поверхонь, щільності їх прилягання, товщини шару клею та рівномірності його розподілу, а також від додержання температурного режиму.

Технологічний процес клейового з'єднання деталей незалежно від їх конструкції, різноманітності склеюваних матеріалів і марок клеїв, складається з таких етапів: підготовка поверхонь до склеювання; нанесення клею на склеювані поверхні; вистоювання після нанесення клею; складання склеюваних деталей, склеювання при певних температурі і тиску з наступним вистоюванням; очищення шва від патьоків клею і контроль якості клейового з'єднання.

Підготовка поверхонь до склеювання зводиться до їх взаємного припасування, очищення від пилу і жиру і надання необхідної шорсткості. Наприклад, алюмінієві сплави знежирюють в ацетоні або обробляють у кислотних ваннах, де водночас із знежирюванням відбувається процес травлення. Кислотна ванна, крім того, надає металу шорсткої поверхні.

Якість клейового шва значною мірою залежить від прийомів нанесення клею. Клеї можуть бути рідкі, пасто- подібні або у вигляді клеючої плівки. Найбільш раціональні кле* йові плівки, які не потребують застосування спеціального пристрою для регулювання товщини клейового шару. Добрі результати можна мати, коли наносити клей за допомогою пульверизатора. Частково клей наносять вручну пензлями та шпателем. В усіх випадках клей слід наносити в одному напрямі, щоб запобігти потраплянню в нього пухирців повітря.

Вистоювання після нанесення клею, що містить у собі розчинник, обов'язкове. Необхідно до пресування дати відкрите вистоювання, під час якого відбувається видалення з клею вологи та летких речовин; при цьому клей набуває потрібної в'язкості, зменшується усадка клейового шва, знижуються внутрішні напруження та ймовірність з'явлення внутрішніх раковин.

Складання і склеювання деталей між собою здійснюється за допомогою спеціальних пристроїв та устаткування. У складальному пристрої деталі з нанесеним клеєм установлюють у взаємно правильне положення і фіксують затискними пристроями.

Основним устаткуванням для склеювання є гідравлічні або пневматичні преси, вакуумні установки тощо.

Для затужавлення клею потрібні певний температурний режим і підвищений тиск у печах. Для цього використовують печі з обігріванням газами, пальниками, установки з електронагріванням, установки СВЧ, установки, які обігріваються інфрачервоним промінням, та ін. Температурний режим для різних випадків склеювання коливається від 25 до 250° С і вище. Різним для різних сортів клею і матеріалу склеюваних деталей повинен бути і час вистоювання (від 5 хв до 30 год і більше).

Контролю і випробуванню клейового з'єднання слід надавати великого значення. Основний дефект, який часто має місце при склеюванні,— так зване непроклеювання (наявність ділянок, в яких не відбулося з'єднання склеюванням). Найдосконалішим методом контролю якості готової продукції при сучасній техніці слід вважати використання ультразвукових установок. У ряді випадків якість склеювання перевіряють через лупу, способом контролю спеціально підготовлених зразків тощо.

Певний процент із серії склеєних деталей проходить випробування на руйнування. Якість склеювання вважається задовільною, якщо руйнування сталосТГпб матеріалу деталі, а не по місцю склеюванні

26.12.2015
3167

Комментарии

Нет комментариев. Ваш будет первым!