Види обпилювання

У практиці слюсарної обробки найчастіше зустрічаються такі види обпилювання:обпилювання плоских— спряжених, паралельних і перпендикулярних поверхонь деталей; обпилювання криволінійних поверхонь; обпилювання циліндричних і конічних деталей з припасуванням їх по місцю.

Обпилювання починається, як правило, з перевірки припуску на обробку, який міг би забезпечити виготовлення деталі за розмірами, вказаними на кресленні. Перевіривши розміри заготовки, визначають базу, тобто поверхню, від якої слід додержувати розміри деталі і взаємне розміщення її поверхні.

134Розмір напилка вибирають з таким розрахунком, щоб він був довший від обпилюваної поверхні не менше ніж на 150 мм. Якщо клас чистоти поверхні на кресленні не вказаний, обпилювання провадять лише драчовим напилком. При необхідності одержати більш чисті і гладенькі поверхні обпилювання закінчують личкувальним напилком.

Продуктивність праці під час обпилювання залежить від послідовності переходів, правильного користування напилком, а також від застосовуваних під час обпилювання пристроїв для закріплення деталі і напряму напилка.

Обпилювання плоских поверхонь. Цей вид обпилювання — одна з найскладніших слюсарних операцій. Якщо слюсар навчиться правильно обпилювати прямолінійні поверхні, то він легко обпиляє і будь-яку іншу поверхню. Щоб одержати правильно обпиляну поверхню, всю увагу слід зосереджувати на забезпеченні прямолінійного руху напилка. Обпилювання необхідно вести перехресним штрихом (з кута*на кут) під кутом 35—40° до бічної сторони лещат. Під час обпилювання по діагоналі не слід виходити напилком на кути заготовки, бо при цьому зменшується площа опори напилка і він легко завалюється; треба частіше змінювати напрям руху напилка.

Розглянемо послідовність переходів під час обпилювання широких площин — боків плоско-паралельної прямокутної плитки (рис. 134).

Перед початком обпилювання деталь затискують у лещатах так, щоб оброблювана поверхня була розміщена горизонтально і виступала на 5—8 мм над губками лещат. Обробку починають з широкої площини 1 (рис. 134, а), прийнятої за основну вимірювальну базу. Чорнове обпилювання ведуть плоским драчовим напилком, а чис- тове — плоским личкувальним напилком. Закінчивши обпилювання

площини, деталь знімають. Перевірку правильності площини провадять лінійкою, накладаючи її вздовж, впоперек і по діагоналі обробленої поверхні. Потім переходять до обпилювання таким самим способом Другої широкої площини 2. При цьому паралельність площин 1 і 2 контролюють кронциркулем. Установивши на лещатах нагубники, обпилюють одну з вузьких площин (ребро 3) і перевіряють її лінійкою і кутником від площини 1 (рис. 134,6). Потім провадять обпилювання ребер 4, 5 і 6 (рис. 134, а) з перевіркою їх від базової площини 1 і першого ребра 4 (рис. 134, в).

Обпилювання вузьких площин на тонких деталях становить значні труднощі. Дрібні і тонкі деталі (завтовшки до 4 мм) важко рівномірно затиснути в лещатах, щоб одержати під час обпилювання рівну площину. З метою підвищення продуктивності під час виконання цієї роботи застосовують склепування 3—10 таких деталей у пакети. Прийоми обпилювання ребер у такому пакеті не відрізняються від обпилювання плитки з широкими ребрами.

135

Можна, проте, обійтися і без склепування тонких деталей, використовуючи під час їх обпилювання пристрої, які називаються намітками. До таких пристроїв відносяться: обпилювальні призми, розсувні рамки, плоско-паралельні намітники, копірні пристрої (кондуктори) і ін. Застосування намітників полегшує точне встановлення і кріплення деталей, що дає можливість слюсареві працювати з більшою впевненістю, без побоювання зіпсувати оброблювану поверхню або не одержати потрібний розмір. Робочі частини пристроїв (наміток) точно оброблені, загартовані і відшліфовані.

Обпилювальна призма складається з корпуса 1 (рис. 135, а), на бічній поверхні якого жорстко закріплюються притискач 2, кутник 3 і лінійка 4. Кутник або лінійка використовуються для правильного встановлювання оброблюваної деталі, а притискач — для її закріплення. Поверхня А корпуса призми є напрямною для напилка. Шар металу заготовки, що підлягає зніманню, повинен виступати над площиною А корпуса призми. Корпус обпилювальної призми закріплюють в слюсарних лещатах у горизонтальному положенні.

У практиці обпилювання тонких деталей застосовуються також намітники-рамки (рис. 135,6). Обпилювання в такому пристрої виключає «завали», оскільки деталь затискується не збоку пристрою, а в середині — в проймі. Розмічену заготовку вставляють у рамку, трохи притискуючи її гвинтом до внутрішньої стінки рамки. Уточнюють встановлення, добиваючись збігання риски на заготовці з внутрішнім ребром рамки, після чого остаточно закріплюють гвинти. Рамку затискують у лещатах і обпилюють вузьку поверхню заготовки до рівня робочої кромки рамки.

136-137Розсувна рамка (обпилювальний намітник, або «паралелі») призначена для тих самих цілей. Вона складається з двох подовжених брусків 1 прямокутного перерізу (рис. 136, а), зв'язаних між собою двома напрямними планками 2. Один з брусків жорстко з'єднаний з напрямними планками, а другий може пересуватися вздовж цих планок паралельно першому бруску і притому так, що верхні грані обох брусків (поверхні А) залишаються в одній горизонтальній площині.

Розсувну рамку слід встановлювати в лещата так, щоб вона спиралась на губки лещат двома парами штифтів .

Для обпилювання заготовок під прямим кутом користуються розсувним паралельним кутником (рис. 136,6).

Плоскопаралельний намітник являє собою загартовану пластину з двома Г-подібними виступами 1 і 2 (рис. 137). На такому намітнику можна обпиляти чотири боки (кромки) заготовки під кутом 90°, не контролюючи правильності кутів у процесі роботи.

Під час установлювання намітник повинен лягти виступом 1 на нерухому губку. Потім розміщують оброблювану тонку заготовку 4 між рухомою губкою лещат і площиною 3 намітника, упираючи її ребро у виступ 2. Трохи затиснувши лещата, легким постукуванням по заготовці суміщують нанесену на ній розмічальну риску з верхньою кромкою намітника. Після цього остаточно затискують заготовку в лещатах і починають обпилювання під кутом 25—ЗО® до бічних сторін лещат (заготовки). Якщо робота провадиться дра- човим напилком, то, не доходячи 0,3 мм до верхньої поверхні на- мітника, його відкладають і продовжують обпилювання личкувальним напилком і працюють ним доти, поки кромка заготовки не зрівняється з верхньою поверхнею намітника.

138Перевірка кромки, обпиляної за цим способом, за допомогою лекальної лінійки покаже, що вона точно прямолінійна: між кромкою і лінійкою просвіту не буде. Для обпилювання другої кромки по розмічальній рисці заготовку переставляють у нове положення так, щоб оброблена кромка прилягла до виступу 2 намітника, а риска

збіглася з верхньою поверхнею намітника. З допомогою плоско- паралельного намітника можна обпилювати прямолінійні ділянки заготовки, а також поверхні, розташовані під різними кутами.

Бічні сторони тонких заготовок обпилюють на затиснутому в лещатах бруску з твердого дерева (рис. 138, а). Дрібні деталі можна обпилювати з допомогою притискачів (рис. 138,6). Заготовки, довжина яких перевищує довжину губок лещат, під час обробки затискують між двома металевими кутиками або дерев'яними брусками (рис. 138, в).

Обпилювання площин, спряжених під кутами. Обробку зовнішніх кутів провадять плоски'ми напилками, внутрішні кути залежно від їх величини можна обробляти плоскими, тригранними, квадратними, ножівковими і ромбовидними напилками. При цьому звичайно користуються напилками з однією гладенькою стороною, щоб під час обпилювання другої спряженої площини не зіпсувати насіченою частиною напилка раніше оброблену площину.

Як приклад обробки площин, спряжених під кутом 90°, розглянемо послідовність переходів під час обпилювання плоского слюсарного кутника (рис. 139).

Закріпивши дерев'яний брусок у лещатах і встановивши на ньому заготовку, обпилюють широкі площини 1 і 2. Роботу ведуть драчовим, а закінчують личкувальним напилком. Обпилювану площину косинця перевіряють лінійкою, а паралельність сторін — кронциркулем. Товщину вимірюють штангенциркулем.

Знявши брусок і надівши на лещата нагубники з м'якого металу, приступають до обпилювання зовнішніх ребер кутника під кут 90°. Спочатку обробляють ребро 3 з наведенням поздовжнього штриха і одержанням прямого кута між ребром і широкими площинами 1 і 2 кутника, потім у такому ж самому порядку обробляють ребро 8 з перевіркою його кутником відносно ребра 3.

3. На вершині внутрішнього кута накернюють центр і просвердлюють отвір діаметром 1—3 мм. Потім роблять проріз (пропил) кута товщиною 1 мм для зручності обробки. В полотні ножівки, якою робиться проріз, необхідно зточити розвід, інакше проріз буде широким і нерівним. Вершину кута обпилюють напилком, що має одну бічну грань насічки.

139

Обпилюють внутрішні ребра під кутом 90° з наведенням поздовжнього штриха, видержуючи при цьому паралельність сторін (ребер 5 і 3 і ребер 6 і <5) і прямі кути між ребрами 5 і 6 і площинами 1 і 2.

Обпилюють торці 4 і 7, видержуючи розміри 125 і 80 мм і прямі кути відносно широких площин і ребер кутника.

6. Площини і грані кутника шліфують наждачним папером з дрібним зерном. На відшліфованій поверхні не повинно залишатися рисок і подряпин.

Під час виготовлення лекальних лінійок, кутових шаблонів і ін. провадять обпилювання площин, спряжених під зовнішніми гострими і тупими ку та* м и. Заготовки лінійок попередньо обробляють на фрезерному або стругальному верстаті і обпилюють з усіх боків. Контроль оброблених площин здійснюється перевірною лінійкою, паралельність боків — кронциркулем, а торців — кутником.

Після обпилювання фарбують одну сторону заготовки мідним купоросом для розмічання скосу. Розмічання роблять рисувалкою за допомогою кутника з п'яткою, наносячи поперечну риску 1 на відстані 28 мм від кінця лінійки (рис. 140, а). У квадраті, що утворився, по його діагоналі проводять риску 2, після чого відрізують ножівкою заштриховану частину і обпилюють скіс, який утворився. Правильність обпилювання контролюють перевірною лекальною лінійкою і кутником з кутом 135°. Далі розмічають на лінійці фаски (рис. 140,6) і приступають до їх обробки в косогубих лещатах (рис. 140, в). Після утворення фасок товщина тонких ребер лінійки повинна дорівнювати 1 мм. Процес обпилювання закінчується наве денням поздовжнього штриха личкувальним напилком. Кут нахилу фасок перевіряють шаблоном.

Обпилювання шаблона з внутрішнім кутом 60° (рис. 140, г) виконують у такій послідовності: відрізують заготовку шаблона від штаби; обпилюють начисто площину Л, потім ребра 1 і 2\ розмічають кут і сторони 3 і 6 за заданими розмірами. Перед розмічанням поверхню вкривають мідним купоросом, щоб нанесені риски були видні. Потім обпилюють сторони 3 і 6 і ножівкою вирізують у шаблоні кут 60°, не доходячи до риски на 1 мм\ після цього сторони 4 і 5 внутрішнього кута обпилюють з перевіркою за шаблоном.

Після обпилювання площини Б до потрібної товщини шаблона приступають до остаточної обробки поверхонь личкувальними напилками.

140Обпилювання криволінійних поверхонь. Криволінійні поверхні деталей машин поділяються на опуклі і угнуті. Звичайно обпилювання таких поверхонь пов'язане із зніманням значних припусків. Тому перше ніж приступити до обпилювання, слід розмітити заготовку, а потім вибрати найраціональніший спосіб видалення зайвого металу: в одному випадку потрібне попереднє випилювання ножівкою, у другому — висвердлювання, в третьому — вирубування та ін.

Надто великий припуск на обпилювання призводить до збільшення часу на виконання завдання; малий припуск створює небезпеку псування деталі.

Опуклі поверхні обпилюють плоскими напилками вздовж і впоперек опуклості. На рис. 141 показано прийоми обпилювання носка слюсарного молотка. Під час руху напилка вперед вздовж опуклості права рука повинна опускатися вниз, а носок напилка — підніматися вгору. Такі рухи забезпечують одержання плавного заокруглення поверхні, без кутів, з слідами штрихів, направленими вздовж кривизни поверхні.

Під час поперечного обпилювання опуклої поверхні напилку надають, крім прямолінійного руху, ще й обертального.

Угнуті поверхні обпилюють круглими, півкруглими і овальними напилками (рис. 142). При цьому також поєднується два рухи напилка — прямолінійний і обертальний, тобто кожний рух напилка вперед супроводжується невеликим переміщенням його правої руки на 1/4 оберту вправо або вліво.

141-142Значну частину металу під час виконання цієї роботи з цілого куска часто видаляють вирізуванням ножівкою. Потім плоским або квадратним напилком розпилюють грані, а півкруглим або круглим напилком спилюють виступ, наближаючись до розмічальної риски.

Профіль перерізу півкруглого напилка треба підібрати з таким розрахунком, щоб його радіус був менший, ніж радіус розпилюваної поверхні.

При обпилюванні опуклих або угнутих поверхонь чорнове обпилювання провадять драчовим напилком; не доходячи приблизно на 0,3—0,5 мм до розмічальної риски, драчовий напилок замінюють на личкувальний, після чого продовжують обпилювання або розпилювання поверхні до установленого розміру. Правильність форми поверхні йайкраіце перевіряти шаблоном на просвіт.

Перпендикулярність поверхні до торця заготовки перевіряють кутником.

Найпродуктивнішим і точним способом обпилювання криволінійних поверхонь є обпилювання по копіру- кондуктору.

Копір-кондуктор у загальному випадку являє собою пристрій, контур робочих поверхонь якого з точністю від 0,05 до 0,1 мм відповідає контуру оброблюваної на цьому пристрої деталі. Обпилювання в кондукторі провадиться без попереднього розмічання. Ро-.

бочі сторони пристрою повинні бути точно оброблені, загартовані і відшліфовані.

На рис. 143 наведено приклад обробки криволінійної поверхні тонкої деталі (пластини) в обпилювальному кондукторі. Заготовку, що підлягає обпилюванню, вставляють у кондуктор і разом з ним затискують у лещатах. Потім обпилюють частину заготовки, що виступає з кондуктора, до рівня робочих поверхонь кондуктора. В разі виготовлення великої кількості однакових деталей з тонкого листового матеріалу в кондукторі одночасно закріплюють кілька заготовок.

Обпилювання циліндричних і конічних заготовок. Циліндричні стержні іноді доводиться обпилювати для зменшення їх діаметра. У ряді випадків з куска нециліндричного матеріалу (квадрат, шестигранник) обпилюванням одержують циліндричну деталь.

143Довгі заготовки стержнів, з яких треба зняти великий шар металу, затискують в лещатах у горизонтальному положенні і обпилюють, розгойдуючи напилок у вертикальній площині і часто повертаючи заготовку. Якщо заготовка коротка і з неї треба зняти тонкий шар металу, то її затискують у лещатах у вертикальному положенні і обпилюють, так само дуже розгойдуючи напилок, але в горизонтальній площині. Щоб не псувати напилком губки лещат, слід надівати на стержень металеву шайбу або ж ставити напилок на губки лещат ненасіченим ребром (рис. 144, а).

144Стержні діаметром менш ніж 12 мм зручніше обпилювати, закріплюючи заготовки у ручних лещатах. Стержень при цьому укладають у жолобок дерев'яного бруска, закріпленого у слюсарних лещатах. Повертаючи ручні лещата назустріч робочому руху напилка, провадять обпилювання циліндричної поверхні заготовки (рис. 144,6).

Для одержання, наприклад, шийки валика діаметром 12 мм (рис. 144, в) спочатку спилюють її на квадрат з стороною більше, ніж діаметр шийки (яку необхідно одержати після обробки), на подвоєну величину припуску. Потім обпилюють кути квадрата, утворюючи восьмигранник, а з нього, знявши кути, дістають шіст- падцятнгранник. Після цього методом послідовного наближення домагаються одержання циліндричної шийки валика потрібного діаметра.

Значний за величиною шар металу (до одержання восьмигранника) знімають драчовим напилком; після ж одержання восьмигранника користуються личкувальним напилком. Правильність обпилювання перевіряють штангенциркулем або кронциркулем у кількох місцях.

145Обпилювання заготовки на квадрат треба виконувати в такій послідовності. Закріпивши заготовку в лещатах у горизонтальному положенні, обпилюють першу грань квадрата (рис. 145, а). Таким самим способом обпилюють і другу грань квадрата паралельно до першої грані (рис. 145,6). Відстань між гранями і їх паралельність перевіряють штангенциркулем (рис. 145, в). Після цього обробляють третю грань квадрата і перевіряють її положення кутником (рис. 145, г). Нарешті, таким самим способом обпилюють четверту грань, перевіряючи її положення кутником (рис. 145,5) і штангенциркулем на паралельність.

146Обпилювання конічних поверхонь розглянемо на прикладі виготовлення слюсарного бородка (рис. 146, а). Відрізавши ножівкою або відрубавши від стального прутка заготовку, обпилюють обидва торця. Потім, відмірявши довжину робочої і ударної частин на заготовці, наносять розмічальні риски. Після цього в слюсарних лещатах закріплюють дерев'яний брусок з жолобком, а в ручних лещатах — заготовку і, встановивши заготовку в жолобок під кутом 6—10° до поверхні бруска, обпилюють на конус ударну частину бородка. У процесі обпилювання ручні лещата треба повертати назустріч робочому руху напилка. Потім в ручних лещатах закріплюють заготовку другим кінцем і обпилюють на конус робочу частину бородка (рис. 146,6). Конусну частину треба обпилювати, починаючи з кінця заготовки і поступово переходячи до всієї поверхні конуса.

Після обробки робочої частини бородка на губки ручних лещат надівають нагубники з м'якого металу і, закріпивши в них заготовку обробленою поверхнею, зачищають напилком середню частину бородка. Виготовлення бородка закінчується після його гартування і відпускання заточуванням торця на дрібнозернистому шліфувальному крузі. Поверхню робочої частини полірують наждачною шкуркою.

26.12.2015
3815

Комментарии

Нет комментариев. Ваш будет первым!