Основні правила роботи напилком

Успішне виконання операції обпилювання зале* жить від правильного кріплення заготовки в лещатах, правильного положення (корпуса, ніг і рук) працюючого і раціональних робочих рухів у процесі обпилювання.

Деталь затискують у лещатах так, щоб оброблювана поверхня ЇЇ виступала над губками лещат не більше ніж на 5—8 мм.

128Положення працюючого відносно лещат залежить від характеру обпилювання. Найбільш зручним положенням вважається таке, при якому корпус працюючого становить 45° з лінією, що проходить через губки лещат (рис. 128, а). Ліва нога слюсаря повинна бути висунута вперед носком у бік робочого руху напилка на відстані 150—

200 мм від переднього краю верстака, а права — віддалена від лівої на відстань 200—300 мм так, щоб кут між середніми

лініями ступнів становив приблизно 60—70° (рис. 128,6). Під час знімання напилком товстих шарів металу, коли доводиться натискати на напилок з великою силою, праву ногу відставляють від лівої на відстань 500—700 мм, оскільки в цьому випадку вона є основ129

пою опорою. При слабкому натисканні на напилок, наприклад п ід час доводки або остаточної обробки поверхні деталі, ноги ставлять майже рядом.

Істотне значення мають прийоми «хватки» напилка. Його слід брати у праву руку так, щоб рукоятка упиралась у долоню руки, чоіири пальці захоплювали рукоятку знизу, а великий палець знаходився зверху (рис. 129, а). Ліву руку кладуть долонею попе-

рек напилка на відстані 20—30 мм від його носка. При цьому пальці повинні бути напівзігнуті; вони не підтримують, а лише притискують напилок (рис. 129, б і в). Лікоть лівої руки повинен бути трохи піднятий. Права рука — від ліктя до кисті — повинна становити з напилком пряму лінію.

Під час доводки, коли обпилювання провадиться з незначним зусиллям, можна натискувати на носок напилка не долонею, а лише великим пальцем лівої руки (рис. 129, г).

130У процесі обпилювання натискати на напилок слід лише під час руху його вперед. На початку ходу напилка натиск лівою рукою повинен бути максимальним, а правою — мінімальним. Під час переміщення напилка вперед натиск правою рукою необхідно збільшувати, а лівою — зменшувати (див. діаграму сил на рис. 130, а).

Якщо натискувати на напилок з постійною силою, він на початку робочого ходу відхилятиметься рукояткою вниз, а в кінці — носком вниз. При цьому напилок буде «завалювати» краї обпилюваної поверхні. У ряді випадків «завали» можуть утворюватися і внаслідок інших причин, наприклад через надзвичайно глибоке установлювання під час кріплення її в лещатах, губки яких мають пологий підйом (рис. 130,6). У цьому разі напилок відриватиметься від поверхні заготовки, що і спричинить утворення «завалу».

Переміщати напилок у зворотному напрямі треба вільно, без натискування, не відриваючи його від обпилюваної поверхні, оскільки, при цьому втрачається опора, а з нею пропадає впевненість у правильному положенні напилка під час наступного робочого руху. При обпилюванні площин напилок треба переміщати не лише вперед, але одночасно і вбік — праворуч або ліворуч, щоб спилювати рівномірний шар металу з усієї площини.

Якість обпилювання в значній мірі залежить від уміння регулювати силу натискування на напилок, що досягається досвідом практичної роботи.

Частота рухів напилка залежить від навичок і фізичного тренування слюсаря. Найраціоиальнішим вважається темп обпилювання 40—60 подвійних рухів напилка за хвилину.

Способи обпилювання. Напрям руху напилка, а отже, і положення штрихів (слід напилка) на обробленій поверхні може бути поздовжнім, поперечним, перехресним і коловим.

Працюючи напилком лише у поздовжньому або лише у поперечному напрямі, важко одержати правильну і чисту поверхню заготовки.

При поперечному обпилюванні напилок швидше знімає шар металу, ніж при поздовжньому обпилюванні, оскільки він стикається з меншою площею обпилюваної поверхні і легше врізується в метал. Отже, для знімання великих припусків краще застосовувати поперечне обпилювання (рис. 131, а). Процес обпилювання у даному разі можна завершити наведенням поздовжнього штриха на оброблюваній поверхні (рис. 131,6). Сполучення поперечного і поздовжнього обпилювання грані дає можливість досягти потрібного ступеня її прямолінійності у поздовжньому напрямі.

131Добрі результати щодо продуктивності і якості поверхні під час обробки площин досягають застосуванням перехресного (косого) штриха; рух напилка переноситься при цьому поперемінно з кута на кут (рис. 131, в). Звичайно спочатку обпилюють площину заготовки справа під кутом 35—40° до бічної сторони лещат, а потім — так само зліва направо. Під час обпилювання перехресним штрихом на поверхні заготовки повинна весь час зберігатися сітка, утворювана зуб'ями напилка. За цією сіткою контролюється якість роботи: відсутність сітки на будь-якій ділянці поверхні вказує на неправильне положення напилка в цьому місці.

Коловими штрихами обпилювання провадять тоді, коли з оброблюваної поверхні треба зняти частини металу, що виступають (рис. 131, г).

Чистове обпилювання і оздоблення поверхонь. Під час обпилювання забезпечується не лише задана точність обробки, але й потрібна чистота остаточно обробленої поверхні. Грубу обробку одержують при обробці драчовим напилком, більш старанну — личку вальними напилками. Найдосконалішої обробки досягають під час обробки бархатними напилками, паперовою або полотняною абразивною шкуркою, абразивними брусками і ін.

Під час остаточної обробки бархатними напилками обпилювання провадять нанесенням поздовжніх і поперечних штрихів з легеньким натиском на напилок (рис. 132, а). Після остаточної обробки напилком поверхню в разі потреби обробляють абразивними брусками і шкурками, всуху або з маслом. У першому випадку одержують блискучу поверхню металу, у другому — напівматову. Під час обробки міді і алюмінію шкурку натирають стеарином

132Для обробки поверхонь користуються також дерев'яними брусками з наклеєною на них абразивною шкуркою (рис. 132, б і в). У ряді випадків шкурку намотують на плоский напилок.

Напилки від стружки очищають стальними щітками, а також спеціальними скребками з стального або латунного дроту з розплющеним кінцем (рис. 132, г). Для очистки напилків від каучукової, фібрової і дерев'яної стружки їх попередньо опускають на 15— 20 хв у гарячу воду, а потім прочищають стальною щіткою. Замаслені напилки чистять шматком березового вугілля, яким натирають поверхні вздовж рядів насічок, а потім уже прочищають стальною щіткою. Якщо така очистка виявиться малоефективною, замаслений напилок слід промити у гарячому розчині каустичної соди, очистити стальною щіткою, промити у воді і висушити.

Способи вимірювання поверхні під час обпилювання. Контроль якості обпилювання провадиться за допомогою перевірних лінійок, плит, косинців і кронциркулів. Правильність обпилюваної площини контролюється перевірною лінійкою на просвіт. Якщо лінійка прилягає до площини щільно, без просвіту, це означає, що площина обпиляна чисто і правильно. Якщо утворився рівномірний просвіт по всій довжині лінійки, то площина обпиляна правильно, але грубо. Такий просвіт на поверхні утворюгться через штрихи, що залишають зуб'я напилка, і лінійка щільно не прилягає.

Перевірка на просвіт провадиться вздовж, впоперек і по діагоналі площини, що контролюється. Не можна пересувати лінійку по поверхні, що перевіряється, бо вона швидко спрацьовується і втрачає прямолінійність.

133Якщо плоска поверхня повинна бути обпиляна особливо старанно, її перевіряють з допомогою перевірної плити «на фарбу». Для цього на поверхню перевірної плити ганчірковим тампоном наносять тонкий рівномірний шар фарби (синьки або сажі, розведеної в маслі). Потім деталь, що перевіряють, обережно накладають на поверхню плити і з легеньким зусиллям переміщують по всій її поверхні. Після знімання деталі з плити на ділянках поверхні деталі, що виступають, залишається фарба. Саме ці ділянки, що виступають, і підлягають додатковому обпилюванню.

Перевірка провадиться доти, поки не буде одержана поверхня з рівномірними плямами фарби.

У тих випадках, коли площина повинна бути обпиляна під певним кутом до іншої суміжної площини, контроль здійснюється з допомогою кутника.

Для перевірки паралельності двох площин кор исту ються крон цир кулем, нутроміром і штангенциркулем. Відстань між паралельними площинами у будь-якому місці повинна бути однаковою. Кронциркуль тримають правою рукою за шайбу шарнірного з'єднання (рис. 133, а). Для перевірки установлюють розхил ніжок кронциркуля точно на відстань між площинами у будь-якому одному місці і переміщують кронциркуль по всій поверхні. Якщо ніжки кронциркуля ковзають по поверхнях рівномірно з легеньким тертям, то площини після обпилювання паралельні між собою.

Під час контролю паралельності сторін або вимірювання відстані між сторонами з допомогою штангенциркуля деталь, що перевіряється, беруть у ліву руку, а штангенциркуль — у праву; великим пальцем правої руки зсувають рухому рамку інструмента до щільного стикання з деталлю і з допомогою гвинта закріплюють її (рис. 133,6). Потім деталь повертають протилежним кінцем і обережно вводять у встановлений розхил ніжок штангенциркуля. Наявність хитання вказує на те, що одна сторона менша за другу

26.12.2015
1076

Комментарии

Нет комментариев. Ваш будет первым!