Обладнаня

На робочому місці встановлюється верстак і на ньому закріплюються лещата. Конструкція верстака, його стійкість і міцність, оснащеність робочого місця різними пристроями, що механізують ручну працю, безпосередньо впливають на продуктивність праці слюсаря. Верстак повинен бути зручним для роботи; каркас верстака виготовляють, як правило, металевим, а кришку — з дощок завтовшки 40—50 мм. Така кришка не прогинається і не дрижить під час роботи. Зверху її покривають даховим залізом або фанерою. З усіх боків до кришки кріплять дерев'яні планки-бортики, які перешкоджають падінню з верстака дрібних предметів. Під кришкою верстака розміщуються висувні ящики для зберігання у певному порядку інструменту і допоміжних матеріалів. Висота верстака 750—900 мм, довжина 1000-1200 мм, ширина 700-800. слюсарні верстаки виготовляють одномісні і багатомісні.

Особливо зручні одномісні верстаки, ніжки яких можна регулювати по висоті, тобто встановлювати верстак відповідно до зросту слюсаря.

Верстаки огороджують дротяною сіткою, натягнутою на раму, щоб захистити працюючих від стружки, що розліта еться під час рубання металу Для слюсарів, які працю ють по ремонту устаткування бажано застосовуватрі пересувні верстаки, змонтовані на коліщатках

Лещата призначені для закріплення оброблюваних заготовок або деталей і є складовою частиною обладнання робочого місця слюсаря. Застосовують лещата стулові, паралельні та ручні.

Стулові лещата призначені для виконання важких робіт, що супроводжуються сильними ударами (рубання, гнуття,

клепання і ін.). Вони складаються з нерухомої З і рухомої 4 губок (рис. 2, а).

Під час обертання затискного гвинта 5 рухома губка 4 переміщується і затискує деталь; під час вигвинчування гвинта 5 рухома губка під дією пружини 6 відходить і звільняє деталь. Стулові лещата кріплять до верстака за допомогою планки (лапок) 2; для більшої стійкості нерухома губка З має подовжений стержень 7, який прикріплюється до ніжки верстака 1.

Рухому і нерухому губки стулових лещат виконують з вуглецевої конструкційної сталі. На робочі частини губок наварюють накладку з інструментальної сталі марок У7, У8 або закріплюють гвинтами спеціальні пластини 8 (накладні губки, рис. 2,6). Робочі поверхні цих пластин насікають хрестоподібною насічкою і загартовують.

Стулові лещата відзначаються простотою конструкції і високою міцністю. Проте і вони мають недоліки: робочі поверхні губок не у всіх положеннях паралельні одна до одної, що знижує точність обробки; тонкі заготовки затискуються лише верхніми краями губок, товсті ж — лише нижніми (рис. 2,6), що не забезпечує достатньої міцності кріплення і ін.

Паралельні слюсарні лещата поділяються на поворотні та неповоротні. В цих лещатах рухома губка під час обертання гвинта переміщується, залишаючись паралельною до нерухомої губки, від чого лещата і дістали свою назву.

У слюсарній справі широко застосовуються паралельні поворотні лещата (рис. 3).

Вони складаються з плити- основи 1 і поворотної частини

рухомої 3 і нерухомої 4 губок. Паралельність переміщення рухомої губки забезпечується напрямною призмою 5 і здійснюється за допомогою ходового гвинта 6 і гайки 7.

По кільцевому Т-подібному пазу 8 переміщується болт 11 з гайкою 10\ за допомогою рукоятки 12 можна притиснути поворотну частину 2 до плити-основи 1 лещат під певним кутом. Відкрутивши болт 11, поворотну частину можна повертати навколо осі 9 для встановлювання на потрібний кут.

Рухому і нерухому губки, а також поворотну частину паралельних слюсарних лещат виливають з сірого чавуну; ходовий гвинт, болти та інші деталі виготовляють з конструкційної вуглецевої сталі. Для продовження строку служби губок і збільшення міцності затискування заготовок під час обробки робочі частини (накладні губки) виготовляють з інструментальної сталі (марки У8) з хрестоподібною насічкою, після гартування їх прикріплюють до основних губок гвинтами.

Лещата на кришці верстака закріплють болтами через отвори лапок плити-основи 1.

Пневматичні лещата дають можливість механізувати затискування деталей і заготовок. На плиті-основі 1 (рис. 4) закріплено корпус 2. Під час включання реверсивного розподільного крана 3 рукояткою 4 стиснуте повітря надходить у камеру циліндра 10, тисне на поршень 9, який штовхає шток 8 угору так, що рухома губка 6 переміщується вправо, притискуючи деталь до нерухомої губки 7. Під час переключання крана стиснуте повітря надходить у верхню камеру і тисне на поршень зверху, переміщуючи шток униз; у цьому випадку губка 6 переміщується вліво, звільняючи оброблювану деталь.

Відстань, на яку можуть бути розсунуті губки лещат, регулюється гвинтом 5.

Зусилля затискування становить близько 500 кГ. За рахунок зміни тиску повітря це зусилля може бути зменшене, що дуже важливо в разі закріплення тонкостінних деталей4

На закріплення деталі в пневматичних лещатах або звільнення її витрачається всього 2—3 секу при цьому не затрачаються фізичні зусилля робітника.

Лещата, як і інше устаткування, потребують старанного догляду і дбайливого ставлення. Не рекомендується затискувати широкі деталі при дуже великому розведенні губок, бо це спричинює ВИ" кривлення ходового гвинта, а отже, і передчасне спрацювання лещат. Під час обпилювання завжди треба намагатися так затиснути деталь, щоб залишалося ще близько третини невикрученого ходового гвинта. Не треба також затискувати деталь дуже низько, оскільки при цьому напилок може торкатися губок лещат і псувати їх.

Внутрішні поверхні губок лещат для збільшення сили затиску деталі виготовляють з насічкою, яка залишає слід на поверхні деталі. Щоб запобігти цьому, на губки лещат надівають спеціальні накладки (нагубники), які виготовляє сам слюсар з дахового заліза, листової міді, алюмінію, свинцю або дерева (рис. 5). Для цього з листа м'якої сталі, міді або алюмінію треба вирізати дві пластини, ширина яких повинна дорівнювати ширині губок, а довжина — подвійній висоті насіченої поверхні губок. Затиснувши ці пластини в лещатах на половину довжини, легкими ударами молотка пригинають кінці, що виступають, до зовнішніх відкосів губок.

5Кріплячи деталь у лещатах, необхідно встановлювати її так, щоб поверхня губок використовувалась повністю (рис. 6, а), і не допускати часткового затискування лише краями губок (рис. 6,6), бо в цьому випадку губки перекошуються і не можуть міцно закріплювати деталь.

Дуже важливе значення має правильний вибір висоти лещат за зрос- Рис< НаклаДки Для лещат, том працюючого. Щоб перевірити

правильність встановлення паралельних або пневматичних лещат по висоті для виконання обпилювальних робіт, треба поставити лікоть руки на губки лещат так, щоб кінці випрямлених пальців торкалися підборіддя. У слюсаря, що стоїть, права рука, зігнута в лікті під кутом 90°, повинна бути на рівні губок лещат. Якщо вони встановлені неправильно, лікоть буде опущений вниз або

піднятий вгору.Щоб перевірити правильність встановлення стулових лещат, руку ставлять ліктем на губки, причому кулак повинен торкатися підборіддя. Недодержання цього правила спричинює передчасне втомлення працюючого, а також зниження точності обпилювання паралельних площин і плоских поверхонь, спряжених під кутом 90°. Так, на високо встановлених лещатах раніше спилюється передня частина, а на низько встановлених спилюється більш віддалена частина оброблюваної деталі.

У Свердловському професійно-технічному училищі розроблено конструкцію верстака з регульованою висотою підйому лещат (рис. 7). Тут у верстак вмонтовано товстостінну трубу 2, що міцно закріплена в каркасі 3\ циліндричний хвостовик лещат 1 вільно встановлюється на необхідній висоті й міцно закріплюється гвинтом 4.

У деяких слюсарних майстернях, як вже вказувалось, застосовуються одномісні верстаки з вмонтованими в ніжки гвинтами, за допомогою яких регулюється висота встановлювання верстака і лещат за зростом працюючого.

Ручні лещата (їх часто називають лещатка) застосовуються для закріплення дрібних деталей, які потребують частого повертання під час обпилювання (рис. 8), або під час свердління, коли розмір деталі дуже малий і її незручно тримати в руці.

За ГОСТ 7226—54 ручні лещата виготовляють двох типів: з пружиною і шарнірним з'єднанням з шириною губок 36, 407

і 45 мм (рис. 8, а) і для дрібних робіт з шириною губок 6, 10 і 15 мм (рис. 8,6).

Іноді форма деталі не дає можливості затиснути її в потрібному положенні, наприклад, коли потрібно обпиляти фаску під деяким кутом. У таких випадках застосовують косо- губі лещатка (рис. 8, в), в які захоплюють деталь; потім косогубі лещатка разом з деталлю затискують в губках паралельних лещат. Для зручності одночасної обробки кількох однакових деталей або тонких довгих заготовок застосовують спеціальні струбцини (рис. 8, г).

Ручні лещата виготовляють з якісної конструкційної вуглецевої сталі марок 45 і 50; для пружин використовують інструментальну вуглецеву сталь марки У7 або сталь марки 65Г. Допускається виготовлення пружин також із сталі марок 60—70.

09.11.2015
1575

Комментарии

Нет комментариев. Ваш будет первым!